Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Леонід Куліш. Зізнання
В.Плаксєєв, В.Кулик. А стежечка біжить від літа
Вісник Таврійської фундації. Випуск 1
Іван Немченко. Шлях на Снігурівку

Немченко І.В. Із циклу “Король українських сердець”: Пам’яті Василя Вишиваного (Вільгельма фон Габсбурга-Льотрінгена) 10.02.1895-18.08.1948 // Вісник Таврійської фундації (ОВУД): Вип. 10. - К.-Херсон: Просвіта, 2015. - С.5-7.

 

Із циклу “Король українських сердець”
Пам’яті Василя Вишиваного

Згадаймо!

Із циклу “Король українських сердець”

Пам’яті Василя Вишиваного
(Вільгельма фон Габсбурга-Льотрінгена)
10.02.1895-18.08.1948


Вишиваний на Півдні

…Я не думаю робити
жодної австрійської політики,
тільки чисто національну
Василь Вишиваний

Бачила Одеса архикнязя…
Миколаїв… Браві Копані…
Лунко й чітко чулися накази.
Не змовкали ріднії пісні.

Чула Киселівка спів стрілецький,
І Музиківка підспівувала їм,
Бо були то вої не німецькі,
Не австрійські, а свої-свої.
Чорнобаївці аж усміхались,
Чуючи те “Ой, видно село…”.
До Херсона вояки рушали,
Щоби українство ожило.
Там у презвичайному вагоні
Пан Василь покривджених приймав…
Де? На нашій станції, в Херсоні…
Так мов більше й клопотів не мав.
Кайзерівці, як вовки прелюті,
Рискали й хапали добрий люд.
Вишиваний так міг провернути,
Що звільняли в’язнів тих із пут.
Наче янгол, розгорнувши крила,
Українців рятував від страт.
Через те доносами вихрила
Підлих душ нікчемна машкара.
…Відізвали Василя подалі
За вкраїнсько-лицарський запал…
Та херсонці довго пам’ятали
Вишиваного патріотичний шал.


Монолог Василя Вишиваного-Габсбурга

1948 рік. Серпень.
Тюремна лікарня в Києві

О синьо-жовта квітко України,
Чужа для тих, що вміють гнути спини,
І люба тим, що лицарями духу
Підводяться з руїни і розрухи.
Ти процвіти над світом у величчі,
Щоб він не знавіснів, не збільшовичивсь.
Стань оберегом для добра та ладу
І квітни крізь століттів міріади…
Я помираю в Києві. Однині
Залишусь я навіки в Україні,
На тій землі, яку благословляю,
Хоч тут мене в могилу заганяють.
Моя нерідна українська мово,
В душі ти дзвониш стигло-колосково.
Люблю тебе і не здолати кату
Любов мою пречисту і крилату.
Я помираю в Києві святому
Удалині від батьківського дому,
Та знаю, прийме прах мій Україна,
Як мати свою рідную дитину.
Тобі, прадавній краю придніпровий,
Віддать життя я здавна був готовий.
Тобою снив, як мрією ясною,
Над Адріатики голубизною,
У Відні, серед габсбурзьких пенатів,
На полонині, в Західних Карпатах,
І у Парижі, променем залитім,
І в Лондоні, туманами повитім.
Я помираю в київській в’язниці
І згадую стрільців одважні лиця.
О скільки їх, нескорених і гнівних,
Загинуло у сталінських катівнях!
Вояцькі наші рейди-перегони
Від Львова аж до білого Херсона
Не позабудуться, легендами озвуться,
В устах нащадків у пісні сплетуться.
Пливуть крізь час державників фігури –
Грушевського, Кедровського, Петлюри…
Я бачу лик Євгена Коновальця…
Не раз-бо побували ми в бувальцях!
Я помираю в київській темниці
Із вірою, що мрія ще здійсниться –
І стане край Шевченка непоборний
У силі, незалежний і соборний.
Австро-угорські й українські зорі
Провадили мене в життєвім морі.
Я помираю в Києві… Прощайте…
День волі, українці, наближайте!..

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)