Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Василенко. Сердце - не камень
Олексюк О.В. Поетика творів Миколи Братана
Бериславщина. Рік 1904
Анатолій Анастасьєв. Потоки
Голос Батьківщини. Випуск 5
М.Братан. Парасолька йде по місту
с. Хлібодарівка

 

Ходак Любов Василівна, 1909 р.н.

Страшний голод був. Я знаю, бо голодна була. Ходили до скирд трусили солому. Зібрали з сестрою півлітри зерна, принесли, мама в ступці натовкла, затірки зварила. Пішли з сестрою на трусили літру, є вже мукичка. Тоді був хлопок напекла мама коржиків білесеньких, а люди кажуть, що в цих людей є мукичка. Маму послали кухаркою і ми біля мами двоє. Варят людям і ми їли. Було нас дев'ятеро, старші діти повижджали в Крим, щоб не померти зголоду. Пам'ятаю, насіяли пів відра муки, білесенька. А вісівки на базар, мама продала, купила пів кіла масла і ряжанки. І поки не умру, помню як тоді наїлася.

Приїхали, повибирали все зерно. А я не давала, мене винесли на двір. Був гардероб, три шкафи в ньому. Мука осталась в ящику, не побачили, а просо витягли. Забрали і поїхали. Забирали люди з села, їх заставляли. Вони були бригадирами. Помню Ланівський і Крищевський Іван. Не стріляли, зброї не було, з хати нас вигнали. За Преображенкою у батька була земля, прислали узбеків, а нас вигнали. Нас прийняв дядько, він мельником був. Тітка пече хліб і нам дасть. Була у нас свиня, а тоді не давали смалити свиней, то люди помогли здерти шкурку. Мама її посолила, може згодиться. То і правда, згодилась, варили ту шкурку по кусочку. З Преображенки мама хоче в Павлівку. Був такий легенький тонесенький сундук, поклали на тачку, поїхали. Та хата вже без вікон, без дверей. Помазали хату, що можна вставили, жили так. В Павловкі був хлопок. Я, мама і сетра збирали колоски. Назбирували до вечора мішок. Приїхали обратно забрали. Люди їли ховрахи, я те не могла їсти. Цвіт з акації їли, цвіт солоденький, гарний. А люди вмирали, на кладовища везли тачками. А я дивлюсь у вікно, батько лежав больний, мама тоже больна, сижу плачу. І брат больний лежав, 17 год було. А мати лежить просить снігу, їла сніг. Батько помер, мама вижила. А брат питає мами: "Чи я не помру?". А сам відвернувся до стіни та й помер.

Памятаю війну. Німці їдуть, стоїмо біля хати, їдуть мотоцикли, боїмося. Хлинули, багато. У німця роболи, не сідай. Заставляли коровами волочити в полі. Тільки присіли, тачанка їде, німець їде. Сказав німець, щоб зайшли в школу всі люди, а ми знаємо, що палили людей, не йшли. Старший німець їде з Григоровки. Невспіли людей зігнати, наші дуже нажмали хорошо, німців нагнали. Був поліцай в селі, прізвище не пам'ятаю, почепили його біля магазина. Він так довго висів, не знаю де його діли. Було таке горе у війну незабутнє.

Помню і 47 год. Не було муки, на жорнах мололи муку з проса. Я їздила з сестрою в Сімферополь. Привезли хлібину білу. До сих пір пам'ятаю її вкус. У 47 році такі сніги були, зайці самі бігли до скирд, їх ловили. Отак і вижили.

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
328 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)