Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Шоста заповідь
В.Плаксєєв, В.Кулик. А стежечка біжить від літа
Валентин Плаксєєв. Лети, моя пісне, лебідкою!
Іван Немченко. Корсунські світанки
Ігор Проценко. Вечірні вогні
с. Надеждівка

Зміст

 

Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-33 років в Україні
у Надеждівці

 

Історія села Надеждівка

Село Надеждівка утворено в 1909 році із числа переселенців з Київської, Черкаської губерній. В перші роки тут було всього 11 дворів. В 1932-1933 роках в селі було вже біля 30 будинків з загальною чисельністю біля 200 чоловік.

Село Вергуни в 1932-1933 роках нараховувало теж біля 30 дворів загальною чисельністю біля 150-170 осіб.

Займалися рільництвом і тваринництвом.

На сьогодні в с.Надеждівка знаходиться 11 вулиць, 435 дворів, населення 1446 чоловік.

Населення займається рільництвом і тваринництвом. Село Вергуни не збереглося, в основному мешканці цього села перебралися на постійне місце проживання в с.Надеждівка.

Зі слів очевидиці Голодомору мешканки с.Вергуни Грамузової Ольги Андріївни масові поховання жертв Голодомору проводилися на громадському кладовищі с.Вергуни.

 

Грамузова Ольга Андріївна, 1923 р.н.

В ті страшні роки я разом зі своєю сім'єю проживала в с.Вергуни Чаплинського району, батько - Алека Андрій Іванович, мати - Алека Текля Гнатівна і 5 дітей: Марія, Андрій, Мотря, Іван і я. Я добре пам'ятаю, як мама наша вся опухла лежала в ліжку і вже не могла підводиться і врятували ми її тим, що міняли весь який тільки можна було ще поміняти одяг, на молоко і яке давали тільке їй, щоб підняти її з ліжка. Брата Андрія 1920 р.н. ми не могли спасти і він навесні 1933 року помер від голоду. Ще пам'ятаю що всіх дітей, що проживали на той час в Вергунах кормили один раз в день супом-затіркою. Одного разу я вирішила цей суп віднести мамі і по дорозі, зачепившись за бур'ян лободу, я впала і розлила страву, але не розгубившись, зібрала що можна було ще зібрати з землі і понесла додому вся в сльозах. Дома, щоб вижити, ми збирали в полі насіння колючого кураю, потім товкли в ступці, скачували в кульки і варили. І якщо в селі в когось падала з голоду скотина (корова, кінь) тут же роздирали її на куски і варили.

Пам'ятаю, проживала одна сім'я - батьки і п'ятеро дітей, батька заарештували, а остальні члени сім'ї з голоду почали пухнути і їсти своїх членів сім'ї. В результаті залишився один син, десь 1918 року народження, який після цього виловив всіх котів і собак по селу, а вже десь і кінець 1933, на початку 1934 виїхав в Київську область.

Проживала в селі сім'я Лелеко - з 7 чоловік, померло 6.

Черепахи - 2 чоловіка померло.

Шевчук - з 6 чоловік померло 4.

Старові - померли мати і син.

Старові - померли 4, залишилось в живих 2.

Усові - з 6 чоловік в живих лишився 1.

Чорноморець - 3 дітей померло.

Хоронили всіх біля села Вергун на громадському кладовищі.

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)