Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Нариси з історії Бериславщини. Випуск 3
Микола Василенко. Курай для пожежі
Молода муза. Випуск 2
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 9
Коломієць Н.А. Відлуння душі
Микола Братан. Танго над лиманом
Курай для пожежі
Ілюстративні матеріали: 

Микола Василенко
Курай для пожежі

 

 

1 9 8 3

4 січня 1983

Від Дмитра Паламарчука отримав збірку лірики Джорджа Байрона в його перекладі з дарчим написом. Переклади виконані на високому художньому перекладацькому рівні.

Існує думка, що Байрон - романтик, неперевершений творець романтичного героя. Леся Герасимчук, автор передмови "Часові наперекір" має іншу думку. Вона пише: "Найяскравіший романтик? Але водночас і найсуперечливіший представник цього напряму: його естетичні настанови фокусувалися довкола ідей класицизму, а його поетична практика дедалі більше пов'язувалася з інтерпретацією реального факту в його повсякденні, тобто тяжіла до реалізму...".

Відомо, Байрон стояв на засадах гуманізму, не сприймав жорстокості і фарисейської моралі. У громадській діяльності та у кращих творах він виступав активним борцем проти реакції і поневолення народів. Як поета, безкомпромісного борця за свободу людини і незалежність націй, його твори з особливою цікавістю й захопленням читали і вивчали напам'ять політичні в'язні сталінсько-беріївських таборів.

У 50-ті роки я перебував в одному таборі з Дмитром Паламарчуком в Інті, Заполяр'я. Григорію Кочуру тоді якимсь чином пощасливилося дістати з волі збірку віршів Байрона англійською, і ми (Кочур, Паламарчук і я) почали активно перекладати. Я взявся за "Сонце безсонних", Паламарчук - також. Суддею був Кочур. Мабуть, щоб нікого не образити, він обох похвалив, сказав, що такі переклади можна давати в пресу. Звичайно, про пресу тоді і не думали. Це вже пізніше, після звільнення, Паламарчук опублікував вірш у вище згаданій збірці лірики Байрона, а я в "Очній ставці" (1990).

* * *

Безсонних сонце, зіронько сумна!..

Пригаслим пломенем гориш одна.

Згустився морок, змеркло ночі тло,

Ти світле щастя, що уже пройшло.

10-15 січня 1983

Їздив у Сибір, ст. Тайга Кемеровської області. Розслідував нещасний випадок, що стався із заводським провідником готової продукції Кучером. Кучер супроводив вагон із вином. На перегоні між залізничними станціями Тайга і Яшіно його потяг чомусь зупинився, і Кучер, незважаючи на великий мороз, без теплого одягу залишив вагон, зайшов у ліс, прогавив потяг і в лісі замерз. Зі мною їздили Микола Халупенко, начальник цеха та Кучерова дружина. Одягнули померлого провідника в новий костюм (купили в магазині) і поховали в домовині на кладовищі залізничної станції Яшино.

У кафе-їдальні по-хритиянськи втрьох пом'янули його.

 

18 січня 1983

Підвищили ціни на харчові продукти, у тому числі й на вино-горілчані вироби. У результаті вино не реалізується, план не виконується, заробітки робітників знизилися... Зактивізувалося самогоноваріння. Вагу хлібини зменшили, а ціну залишили якою була. У центральній пресі пишуть: "С целью экономии хлебных ресурсов на предприятиях отрасли организована выпечка хлеба массой 700-800 гр., вместо 1 кг".

Абравіатуру ЦУМ (Центральний універсальний магазин) робітники заводу розшифровують так: цены увеличивают молча.

ДОСААФ (Добровольное общество содействия армии, авиации, флоту), розшифровують так: Добровольное общество содейстия Андропову, Алееву, Федорчуку. Московський Кремль називають Андрополем. Кажуть, крім комуністичної партії, у Радянському Созі є ще дві партії: партія алкоголіків і партія злодіїв. Так кажуть робітники.

Радянський Союз хворий, він інфікований російською імперською ментальністю. Якщо прозріє, то видужування буде довгим і болісним.

 

29 січня 1983

З метою реабілітації "тамбовського вовка" М.Б. у "Наддніпрянській правді" від 28 січня цього року опублікував "Вірші про тамбовського вовка". Ось витяги:

"Буває, словом так удариш,

Немов заріжеш без ножа,

"Тамбовський вовк тобі - товариш"

І це тамбовця обража.

 

... Вовк заслуговує любові,

Хоч має він свою "мораль".

Існує пам'ятник вовкові,

Але останньому, на жаль.

... Настане час - і за вовками

Ще будемо по-вовчи вить.

...Вовків нема - зайці жиріють,

Без бігу - од інфарктів мруть.

. . . . . . . . . . . . . .

 

3 лютого 1983

У нашій пресі пишуть, що головною причиною тяжкого економічного становища значної частини населення Ізраїлю є політика агресії і експансії, що проводить уряд Бегіна, - колосальні воєнні витрати, які ще більше зросли у зв'язку із злочинною війною проти палестинського і ліванського народів. Якщо це правда, то чому тепер так багато єврейських родин бажають туди виїхати? Чи не тому, що "бажання людини - це бажання Бога"?

 

"І сказав він до них: уважайте, бо чуєте: якою мірою будете міряти, такою відмірятиметься вам...".

 

7 лютого 1983

Придбав репродукції картин визначного художника Миколи Ярошенка, який родом із Полтави, - зрусифікований українець, генерал російської армії. Виконані ним портрети Г.Успенського, П.Стрепетової, А.Гердта, М.Салтикова-Щедрина, Д.Менделєєва, А.Плєщєєва, П.Семенова говорять про великий талант портретиста. На передвижних виставках виставляв свої дискусійні картини "Кочегар" і "Ув'язнений", в яких виразив свій протест проти азіатської державної системи Росії. Він відомий як і чудовий пейзажист. Багато картин написав, коли мешкав у місті Кисловодськ (1885-1898). Я був у Кисловодську і дивився його картини в музеї. Картин на українську тематику, на жаль, не писав, - забув якого роду-племені він син. Помер 1898 року на Кавказі.

* * *

Хоча вкраїнські мав він гени,

але поклав труди щоденні

і серця жар

на омосковлений олтар.

 

11 лютого 1983

Частіше конспіративно почали з'являтися самвидавські видання (статті, монографії). Після арешту Миколи Руденка (1977 рік) Українську Гельсинську групу (УГГ) очолив Олесь Бердник. Заарештовані М.Маринович і М. Матусевич - члени УГГ.

Голова КДБ СРСР Юрій Андропов (1977 рік) проінформував ЦК КПРС про "ворожу діяльність" письменника Гелія Снєгірьова. Того року Снєгірьова арештовано, а наступного року (1978) внаслідок тортур він помер у в'язниці. 23 червня 1978 року в с. Донському Кримської області на знак протесту проти сваволі місцевих органів державного управління щодо кримсько-татарського народу здійснив акт самоспалення Муса Мамут. Його похорон перетворився в багатотисячну політичну демонстрацію.

Про таке у нашій пресі не пишуть. Чому?

 

13 лютого 1983

Сьогодні чомусь директор заводу наказав мені сходити в університет марксизму-ленінізму і прослухати лекцію на тему "Нова історична спільнота - радянський народ".

Для того, хто уважно читає сучасну пресу, слухає радіопередачі і дивиться телевізію на освітні теми, лектор нічого нового не сказав.

Одначе за вивіскою "творення нової спільноти радянського народу" національно свідома людина побачить зросійщення націй СРСР. Недаремно лектор сказав: "Зникнення малих націй - це історичний позитивний процес і в майбутньому домінуватимуть тільки дві мови - російська і англійська". Таке навіть російським шовінізмом назвати не можна. Це щось нове, комуношовіністичне.

Прослухавши таку лекцію, невільно шукаєш розради у народній мудрості: Бог правду бачить, та не скоро скаже. Але таки скаже.

 

20 лютого 1983

Із самвидаву 23 лютого 1981 року у Москві відкрився ХХVІ з'їзд КПРС, який ухвалив рішення про підготовку нової Програми КПРС. Коли Л.Брежнєв читав доповідь, йому стало погано, пряму трансляцію було перервано.

11 листопада 1980 року академік П.Капіца надіслав голові КДБ СРСР Ю.Андропову листа на захист доктора фізико-математичних наук Юрія Орлова і академіка Андрія Сахарова. Капіца зазначив, що позбавлення вчених нормально працювати шкодить країні.

У грудні 1979 року у місті Кагарлик відбувся суд над головою Української гельсинської групи О.Бердником. Засудили до 6 років ув'язнення і 3 роки заслання.

* * *

Карався у житті не раз уже й не два,

Та знов болить сумлінням голова.

Ідея світлих дисидентських тем

Живе в душі - і звідти б'є ключем.

 

Українська нація живе в умовах бункера.

 

5 березня 1983

Інтелігент - це категорія духовна. У цивілізованих країнах інтелігенцію називають національним багатством. А ще кажуть, що інтелігент - це посол Неба. Отже за своїм станом він не може стояти осторонь політики, не може не боліти болями своєї нації. Чому ж тоді сучасну радянську інтелігенцію не називають національним багатством? Може, тому, що вона інтернаціональна, ніяка?

* * *

Коли російському цареві

Кістлява вексель принесла,

КП повісило на древі

імперського орла.

 

Приїхав вождь із-за кордону

І до державного керма

Поставив кухарів з розгону,

І не дарма.

Для вожая на той момент

Гім... було інтелігент.

12 березня 1983

У "Літературній Україні", № 10 від 10 березня ц.р. опублікована добірка милозвучних віршів Олеся Лупія, які читаються між рядками.

У них не тільки "Вся планета в шаленому вирі...", але, щоб здобути справедливість, людина "Через шал той повинна пройти", і вірити, що неодмінно закінчиться морок, бо вже

"...Треті півні - співає світанок.

Ніч сплива, ніби темна вода".

 

Поет нагадує про заповіт матері:

"Казати лиш про те, що на душі,

Що не дає і серед ночі спати..."

Що турбує поета? Про це він, не озираючись, у вірші "Мандрівниця", створюючи образ старенької матері, яка шукає сина, свою надію і радість, говорить про Україну.

 

"На захід йде за сонцем

Не день, не два, не три,

Єдині охоронці

В старенької вітри...

 

Іде в жару нестерпну

І в люті холоди,

Хоча вже ноги терпнуть

Від довгої ходи".

Із віршів поета можна визначити його кредо. Олесь Лупій - лірик, боліє болями свого народу. Прізвище Лупій поширене в західних областях України. Пригадую, на початку 50-тих років зі мною на Півночі був студент педагогічного училища, учасник повстанської армії (УПА) Василь Лупій, добродушний і разом з тим незламний патріот України. Він багато мені розповідав про визвольне змагання на Львівщині, про конспірацію УПА, криївки та жорстокість енкаведистів, депортацію населення і багато чого іншого, про що не писали в пресі. Дуже можливо, що Олесь Лупій також із Львівщини, бо "Мандрівницю" міг написати тільки поет із тих областей.

 

У газеті "ЛУ" повідомлення про смерть видатного українського поета і талановитого перекладача Василя Мисика. Стандартний некролог: "Його поезії утверджують високі комуністичні ідеали, виховують вірність Батьківщині, почуття любові, дружби народів, любов до праці" і ні слова, що він був жертвою комуністичного режиму, відбував ув'язнення за політичні погляди, які не збігалися з поглядами Кремля.

 

14 березня 1983

Із самвидаву. Минулого року у вересні було створено ініціативну групу захисту прав віруючих в Україні, її членами стали Йосип Тереля (голова), Антон Поточняк, Григорій Будзинський, Стефанія Петраш-Січко... А в грудні голову ініціативної групи Йосипа Терелю заарештували. Новим головою конспіративно обрано Василя Кобрина.

У 1968 році Іван Бутенко служив у Радянській Армії, брав участь у поході на Чехословаччину, "утихомирював чехів". Розповідав, що чехи тоді їх називали совєтськими окупантами. Він і досі не розуміє чого вони хочуть? Совєти їм безкоштовно дали хліб і електроенергію, газ, і метал, а їм усе мало. Я написав вірш "Чехам на вузлик" і прочитав Іванові. Він перелякано вирячив на мене очі.

* * *

Яка там в біса буде рація,

коли терор і окупація!

Які там пільги і свободи,

коли ведуть до льоху сходи!

Розумний чеше, друже-брате,

допоки ще душа крилата

і маєш тяму в голові -

не вір Москві.

 

15 березня 1983

Заводському колективу виділили одну туристичну путівку до Індії.

 

Путівка коштує 880 крб., обмін на валюту - 50 крб. Необхідні документи:

1. Анкета, - заповнюється обкомом профспілки.

2. Характеристика-рекомендація, - затверджується райкомом КПУ.

3. Два фотознімки 4 х 5, чоловіки при краватках без орденів.

 

Я насмілився сказати директорові, що хотів би поїхати в Індію. Він мугикнув, що не проти... Але КГБ чітко відповіло "не пущать!".

Радянське суспільство тепер стоїть ногами на двох крижинах, що розходяться в протилежні сторони.

 

17 березня 1983

Заходив до К.К.Кудієвського в готель "Київ". У нього були М.Братан, Л.Куліш, Б.Плоткіна, В.Шаройко. До номеру зайшов чоловік у цивільному. Кудієвський сказав: "Товарищи писатели, знакомтесь: мой друг Андрей" і одразу почав хвалити Андропова: "Он умница!.. Он быстро наведет в стране порядок!.. Цюрупинские кулаки выращивают в теплицах помидоры, роются в огородах, как черви, а работать в совхоз не идут. Пора гидрам снять головы!. Юрий Владимирович это быстро сделает. Он знает как!". Таким "рубакам" хочеться сказати:

Не буйствуй, йолопе,

не треба.

Повстане рабська кров на тебе.

Клепай косу, а не мечі -

і буде мир і калачі.

 

22 березня 1983

У морпорту сталася велика пожежа на кораблі. Загорілася копра, - шкарлупа кокосового горіха. Копру привезли з Індії. Гасили протягом доби, згоріло все до тла.

* * *

Людині йшло з роси й води.

Не знала людина біди.

Не знала...

Та зовсім тихо

з'явилось лихо.

Не шуміло

і не грюкало -

підійшло

і постукало...

. . . . . . . . . .

24 березня 1983

Влада посилила боротьбу з неробами й крадіями державної власності. На дорогах міліція зупиняє автомашини і перевіряє вантажі. Мене зупинили біля Баляхівки. Я автомашиною їхав із Загорянівки. "Стой! Что везешь? Открой багажник... Где работаете? Почему не на работе?.."

 

Із Москви приїхав Віктор. Каже, москвичі упали в містику, з острахом говорять про астральне тіло могил, яке притягує НЛО; лікуються відварами лайна екзотичних тварин, широко рекламують "безкровні операції" філіпінських хілерів. Каже, варто зайти до знайомого москвича, як він одразу запитає: "Что тебе известно о биополе? Слышал? Бермудский треугольник проснулся. Уже имеются жертвы. Установили, что черная дыра в небе скоро поглотит звезды".

Це результат великого інтелекту чи духовної порожнечі?

 

7 квітня 1983

Шість років тому (1977) з нагоди 60-річчя від дня Жовтневої революції у стіні будинку заводоуправління (біля вхідних дверей) замурували металеву капсулу з письмовим посланням колективу винзаводу, який працюватиме в 2017 році. "Письмо работникам Херсонского винзавода 2017 года в день 100-летия Великого Октября". "Ухвалили" на зборах заводського колективу. У листі "нащадкам" звітували про великі сучасні виробничі досягнення, високу культуру робітників, "сплоченность" і одностайне схвалення рішень КПРС і уряду. Усе те, чого насправді нема. Вражає безпринципність, навіть майбутньому поколінню не сказали правди.

Сьогодні оту капсулу з наказу дирекції робітник Шкарін із стіни виколупав і відніс директорові. Директор із парторгом щось наодинці у посланні виправили і звеліли Шкаріну знову замурувати.

* * *

Собі могилу рили дні і ночі,

Забрьохались в болото, як мара.

Тепер з могили вибратися хочуть,

Але нема дороги на-гора.

19 квітня 1983

Ховали старшого інженера з техніки безпеки Херсонського радгоспвинтресту В.С.Готліба На кладовищі - духовий оркестр, жалібна музика і офіційна панахида: "Большой патриот советской родины... строитель коммунизма... честный труженик...", а про те, що він сидів у в'язниці за великі хабарі, ні слова.

Про мертвого, кажуть, треба говорити усе добре або мовчати. То чи не краще було б за такої ситуації мовчати?

Із самвидаву. Вірус російського шовінізму живучий, він нівечить душі українців, ув'язнює вільний дух. У результаті поширення такого страшного вірусу національно освітні проблеми не вирішуються, українські школи закривають. Суспільство зденаціоналізувалося. А яке суспільство, таке й життя.

"І сказав він до них: уважайте, бо чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірятимуть вам".

 

6 травня 1983

Знову в пресі про монстра Нессі, що ніби живе в озері Лох-Несс. Мабуть, правду мудрі кажуть, що дивовижні вигадки, міфи, неймовірні фантастичні вимисли людям потрібні, як повітря. Без них вони інтелектуально здрібніли б, перетворилися б у роботів.

Існування Нессі досі не доведено, хоча в музеї "лох-несського чудовиська", створеному в Інвернессі, зареєстворено три тисячі "спостережень" монстра, а озеро вже не раз досліджували науковці і нічого надзвичайного не знайшли. Але, незважаючи на це, Великобританія широко відзначила ювілей 50-річчя появи Нессі. Задля чого це робиться? Одні кажуть: задля активізації туристичної індустрії, яка приносить великий капітал, інші - задля відволікання людей від насущних соціальних проблем. Але як би там не було, а знаходяться люди, які фанатично вірять в існування монстра. Багато хто намагався виманити його з глибини озера хитромудрими способами. Були ентузіасти, які хотіли побачити Нессі, літаючи над озером на повітряній кулі, з якої на линві до поверхні води спускали свинячий окорок. Але, хоч всі намагання виявилися даремними, таємниця не зникла. А всяка таємниця тривожить людську уяву. І це, мабуть, головне.

Спочатку дискусія. А пізніше... або емір помре, або ішак здохне.

 

14 травня 1983

1912 року (дев'ятнадцятирічним) Володимир Маяковський побував на Херсонщині. У 1924 році під враженням тодішньої Херсонщини писав "Свисти, заноси снегами меня, прихерсонская степь...". В автобіографії "Я сам" зазначив, що його друг, поет і художник Давид Бурлюк "На різдво завіз до себе в Нову Маячку". Тепер дослідниками установлено, що він помилився. Насправді побував не в Новій Маячці, а в Чорнянці, де знаходився маєток графа Мордвинова, у якого працював батько Давида Бурлюка. Під враженням Херсонського порту Маяковський написав вірш "Порт". Батько Володимира Маяковського народився в Бериславі, потомок запорозьких козаків. Маяковський належав до групи поетів, які видали маніфест під назвою "Зневага громадських смаків". Поети бунтували проти пасивності та одноманітності в літературі.

"Белогвардейца найдете -

к стенке!

А Рафаэля забыли?

Забыли Растрелли вы?

Время пулям

по стенкам музеев

тенькать.

Стодюймовками

старье расстреливай!

А почему

не атакован

Пушкин?"

В.Маяковский, 1918 г.

 

25 травня 1983

У Союзі тепер виходить багато газет за різними назвами, але насправді це одна газета, у якій пишуть про невідворотню воєнну загрозу збоку США. Читаєш газети - і жити не хочеться. Тепер СРСР і НАТО мають у Європі по 1000 ядерних носіїв середньої діяльності, які здатні уражати цілі від Атлантики до Уралу. США тримають у Західній Європі більш як 700 одиниць засобів доставки ядерної зброї до цілі на Радянському Союзі. Якби вдалося звільнити Європейський континент від ядерної зброї, то це стало б благом для всіх народів світу. Але цього не хочуть ні США, ні Захід, ні СРСР. І це вже говорить про симптом божевілля можновладців червоних, білих, голубих...

 

10 червня 1983

Ходив до Григорія Кралича. Він великий книголюб і відмінний палітурник. Відніс йому стару зачитану книжку "Полное собрание сочинений Генриха Гейне, том 5, С.-Петербург, издание А.Ф.Маркса, 1904 г.", щоб привів її до належного вигляду. "Книгу песен" Генріха Гейне ще до війни хтось подарував батькові і вона зберігалася у моїй бібліотеці.

Раніше (1978 року), коли я познайомився з Краличем, він подарував мені з дарчим написом книжку Лоуренса Д.Куше "Бермудский треугольник".Таємниця Бермудського трикутника хвилює, вражає неймовірними пригодами і нерозгаданістю. Це нагадує монстра Нессі, що в озері Лох-Несс. Але якщо Нессі, як плід людської фантазії, ніхто не бачив, то трагічні події, які були в Бермудському трикутнику, - потоплення кораблів і літаків, які пролітали над "трикутником", - достовірний факт.

Тут відкрите поле пізнання для науковців. Думається, що вони колись розгадають загадку природи.

 

Христофор Колумб

(Бермудський трикутник)

І раптом - де сонце? де небо? де зорі?

Незвіданий вимір і простір навкруг.

Кудись позникали і суша, і море,

І лагідний вітер - товариш і друг.

 

Упали вітрила, закляк мертво компас, -

Не знати, де північ, де захід, де схід.

Під кілем завила невидима помпа,

І воду із тріском ламає, мов лід.

 

- Агов, капітане!.. Вирулюй додому!

Ти чуєш, Колумбе, тут Всесвіту край.

Вертай доки цілий і в гижі самому

Шукать не прийшлося для душ наших рай!

Через явища природи, навіть черз абстрактні поняття можна побачити людські радощі й печалі, особливості побуту, звичаїв і національного світобачення, які сягають у найподальшу давнину.

 

12 червня 1983

Три дні тому за рекомендацією начальника кадрів винтресту на завод прийняли вантажником переселенця з Росії. Протягом трьох днів він працював добре, а сьогодні напився до чортиків і горланив на території заводу:

Как по нашей деревушке

Славушка прошла:

Моя милка в понедельник

Троих родила!..

Вот какая - во!..

 

Такого на заводі ще не було. Охорона виставила його за браму завода.

За брамою, ледь тримаючись на ногах, він комусь погрожував кулаками і співав:

"Мы крепки, как скалы,

нас нельзя сломить,

потому что Сталин

научил нас жить".

 

26 червня 1983

Поетів, які пишуть українською мовою, тепер багато. Але яких?

У сучасній міській періодичній пресі поголовно друкують вірші недовершені, штучно підігнані під партійний вигаданий "соцреалізм". У "Ленінському прапорі" редактор Кукуруза особливо широко подає поезію молодих графоманів, і вони за таку до них увагу його вихваляють.

Гризня сучасних поетів за місце на шпальтах газет ні на хвилину не втихає. Марнолюбність - велика вада, але коли вона ще й споріднюється з пожадливістю на славу та гроші - то це вже смерть творчості. Талант, ув'язнений такою вадою, стає цяцькою для забави. На жаль, цього не розуміють зелені поети, і не тільки зелені. Графоманія багатьом в'їлася в душу, ніби іржа у неякісне залізо. Але в людини є надія: ніщо не вічне, крім самої вічності. Творчість живе жертвами. Усе на цьому світі починається із жертв. Проти поезії треба боротися тільки поезією.

 

3 липня 1983

Заходив до технічного інспектора обкому профспілки працівників харчової промисловості Юзбашева. Він показав заяву водія автомашини радгоспу "Азовський". Водій пише: "Довожу до вас, що директор радгоспу заставив мене одвезти його, головного інженера, зав. автогаража, головного агронома та зоотехніка з випивкою на базу відпочинку. Там сказали: Приїдеш по нас через п'ять часов. Коли я приїхав, директор сказав: Відвези оцього чужого чоловіка в город, а відвезеш, приїдеш знову. Коли я відвіз і приїхав, мені сказали, щоб я відвіз ще двох чоловіків додому. Усі були дуже п'яні. Я сказав, що нема бензину і я вже дві зміни за рульом. Зав. автогаража сказав: Катай у радгосп і виливай бензин із автомашин, які на приколі. Я сказав: Не поїду! Зав. гаража витяг мене із кабіни, скрутив мені руку та так, що я від болю закричав. Тоді він п'яний сам сів за руль і поїхав. Ранком я пішов до лікаря. Там мені сказали, що у мене перелом руки. Акта про травму радгосп не дає і больничний не оплачує.

Що мені робити? Прошу заставити зав. автогаража видати мені акт про травму і оплатити больничний"

Такі випадки у радгоспах не поодинокі. Появляються нові ще незнані досі радянські деспоти-номенклатурники. І суду на них немає, бо судді хто?

 

11 липня 1983

Природоохоронники б'ють на сполох: катастрофічно зменшується лелек в Україні. Закликають уряд до врятування дивовижних птахів, яких із дідів-прадідів дуже люблять українці. Люди вірять, що лелеки приносять родинне щастя, злагоду, людей роблять фізично міцними, а дітей вродливими. Лелека (чорногуз, боцян, бусол) давно занесений до Червоної книги, але це не врятовує, чисельність зменшується.

* * *

Колись пташиночка мала

у домі нашому жила.

 

Її в тривожний час лелека

Приніс негадано з далека.

 

Супругом назови мене,

Моє кохання чарівне -

 

І я лиманами без броду

Піду за тебе в дику воду.

 

2 серпня 1983

Першими живими істотами, які повернулися живими із космосу, були дворняжки Стрілка і Білка. До них у космосі, пишуть, загинуло 18 собак. Скільки загинуло людей? Не пишуть.

Чотириногі космонавтки вижили і згодом народили цуценят. Одне цуценя від Стрілки в 1962 році Микита Хрущов подарував американському президентові Джону Кенеді.

 

Хто перший оволодіє космосом, той володітиме світом. Це знають можновладці і спішать, спішать... Конкурують. Така гонитва страшна, вона подібна до вогню, який може людині приносити користь, зогрівати своїм теплом, а може й спалити.

 

10 серпня 1983

Із бригадою робітників (10 осіб) їздив у радгосп "Овочевий" сапати буряки. Погода сонячна, спекотлива. Жіноцтво пороздягалося, одягнуло плавки (привезли із собою), працювали оголеними.

Плантація буряків нагадувала пляж на березі моря. Більш-менш активно працювали протягом трьох годин. Потім годину обідали, потім годину відпочивали в затінку дерев лісосмуги. Це була не робота, а знущання над землею.

Примусовість робить людину байдужою до результату своєї праці. У такій людині поселяється рабський дух, вона стає інертною.

Тільки вільна праця робить людину вільною.

 

15 серпня 1983

Прочитав свою поезію - і розчарувався. Слабо!.. недовершено!.. пустопорожньо!.. мляво!.. шаблоновано!.. Господи, коли ж я навчуся писати поезію, яка задовольняла б мене? Мабуть, ніколи. Але чому ж тоді вона тривожить серце і спонукає до вияву її світові?

 

* * *

В поезіях сьогодні знову

зерно стараюся знайти.

Одвіюю суху полову,

якої греблю хоч гати.

 

Все той же кінь, мов громовиця;

і вершник той,

і стремено,

а ось! -

як видзьобала птиця -

кудись поділося зерно.

 

21 серпня 1983

Був у Києві. Мав відрядження в ЦК профспілок, відділ охорони праці. Ішов Андріївським узвозом як музеєм. Дивне патріотичне почуття охоплює, коли дивишся на узвіз із вершини історії. За часів Київської Русі кияни називали узвіз Боричевим, він був головною вулицею, яка поєднувала Верхнє княже місто з торговим Подолом, а пізніше (ХІV-ХVII ст.) - Великою дорогою з Верхнього міста в Нижнє. Тут тільки сліпий не побачить Андріївську диво-церкву, яка збудована в стилі бароко і оздоблена цікавими ліпними орнаментами навколо вікон. З Андріївським узвозом пов'язані імена відомих діячів української культури і науки. Тут мешкали письменники Григір Тютюнник, скульптор і кінорежисер І. Кавалерідзе, відомий професор, доктор медицини Ф.Яновський, українські історики С.Голубєв та О.Оглобін, художники Ф.Красицький та І.Макушенко, композитор, хормейстер О.Кошиць, автор дивовижного роману "Майстер і Маргарита" Михайло Булгаков та інші особистості. Кияни Андріївський узвіз називають Другим Хрещатиком.

25 серпня 1983

Існують вічні літературні образи відомі світові. Це - Дон Кіхот, Гамлет, Фауст, Прометей, Дон Жуан та інші. А які наші, українські?.

Називають Мавку Лесі Українки, а більше?..

Із самвидаву. "Там, де насаджують одну мову, люди перестають розуміти один одного". Розумно. Добре, що наша земля ще незовсім збідніла на реалістично мислячих людей.

 

1 вересня 1983

В районі Сахаліну радянські винищувачі збили цивільний літак Південної Кореї. Загинуло 269 пасажирів. Влада намагається оправдатися, мовляв, літак мав на борту шпигунські пристрої. Це - холодна війна, яка може перетворитися в гарячу.

* * *

...І в синє-синє море

(о горе!)

дітей упало сотні,

старих упало сотні...

Упали у безодню

на хвиль холодні груди

безвинні люди.

 

8 вересня 1983

Відгук зарубіжних людей на знищення цивільного корейського літака над Охотським морем не забарився. "Наддніпрянська правда" пише.

"4 вересня о 9 годині 50 хвилин ранку юрба знахабнілих хуліганів у кількості понад 400 чоловік, збивши замок і зламавши ворота резиденції постійного представника СРСР при ООН у Гленкові, вдерлась на територію резиденції і вчинила там антирадянський шабаш. Бандити, які несли плакати з написами "Вбивайте росіян!", були озброєні бейзбольними битками. 6 вересня президент Р.Рейган виступив по радіо й телебаченню з наклепницькою, пройнятою патологічним антикомунізмом промовою, яка містить брехливі вигадки на адресу Радянського Союзу...".

У повітрі пахне порохом.

9 вересня 1983

За російського царизму було багато безпринципних поетів, навіть відомих. Наприклад, Пушкін написав:

"И долго буду тем любезен я народу,

что чувства добрые я лирой пробуждал,

что в мой жестокий век восславил я свободу

и милость к падшим призывал".

Царедворцям не сподобався заклик людей до свободи і вони запропонували придворному поетові Жуковському переінакшити строфу вірша - і він переінакшив:

"И долго буду тем народу я любезен,

что чувства добрые я лирой пробуждал,

что прелестью живой стихов я был полезен,

и милость к падшим призывал".

 

Саме таку строфу написали на плиті пам'ятника Пушкіну, свідомо принизили пам'ять великого поета. Це симптом суто російської моралі.

 

12 вересня 1983

Чергував на опорному пункті ДНД. Міліція затримала особливо небезпечного кримінального злочинця Лук'янова - 1954 року народження, мешканць м. Севастополя, на лівій руці біля великого пальця витатуйовано слово "Крим". Лук'янов убив воєнного службовця, заволодів пістолетом марки "Макаров", а потім убив водія таксі, забрав його гроші і документи.

Звіряча вада людини лежить на площині, яка за межами людського розуму. Коли кінь усе життя ходив по колу, крутячи барабан водогону, його не запряжеш у плуг, бо не вміє ходити по прямій.

 

20 вересня 1983

Був на семінарі з цивільної оборони при штабі ЦО Дніпровського району. Теми:

1. Морально-политическая и психологическая подготовка трудящихся в условиях возникновения ядерной войны.

2. Гражданская оборона - наша победа в будущей войне.

3. Ядерный потенциал Советского Союза и ложь США.

Синдром Туретта - хвороба, що спонукає людину шукати ворога і лихословити без будь-якої причини.

 

26 вересня 1983

На заводі чергова політінформація. Лектор говорив, що ми категорично проти озброєння НАТО. Ми демонтуємо ракети, а вони монтують... Удар нижче пояса США отримало від нашого визвольного походу в Афганістан. "Да, мы теряем людей, но эта потеря незначительная. Мы против вмешательства во внутрение дела других стран, но мы - интернационалисты и не допустим, чтобы наши братья по идеологии эксплуатировались империалистами.. Что же произошло в Афганистане?

В апреле месяце 1978 года под руководством демократической партии Афганистана победила советская революция. Первым президентом новой республики был законно избран наш великий друг Тараки, а вице-президентом стал Амин. Позже наша разведка установила, что он агент ЦРУ. Тараки - коммунист, он против эксплуатации человека человеком, он издал указ о национализации земли, сказал крестьянам: Берите землю, работайте. Но афганские крестьяне еще темный народ, они не поняли Тараки, они говорят: Земля хозяина... Если возьмем чужую землю, нас аллах накажет. Поскольку землю никто не обрабатывает, то, естественно, в стране появился голод. Мы щедро помагаем продуктами, но контрреволюционеры сжигают... Тараки открыл школы, но муллы разрушили их. Амин оклеветал нашего друга Кармель Бабраки и он вынужден был оставить Афганистан. Теперь он в Москве. Я был в Афганистане и скажу, что афганцы не любят американцев, они ближе к нам. Мы принесли им свободу и независимость. На Востоке нас поддерживают многие страны. Империалисты пошумят и перестанут. Вспомните, шумели, когда мы давили контрреволюционеров в Венгрии 1956 г., Чехословакии 1968 г, Камбодже, Вьетнаме, Эфиопии... Ну и что? Перестали".

Коли б сам не чув, не повірив би.

3 жовтня 1983

Розповідають, що на ХБК "ЧП" - надзвичайна подія. Заступник генерального директора ХБК С-кий, член КПРС, має урядові нагороди, голова комітету ветеранів війни Дніпровського району виявився сіоністом. Дві його доньки виїхали жити до Ізраїлю. РК КПУ звинувачує КГБ, яке проморгало сіоніста.

 

1978 року ЦК КПРС видав постанову про посилення вивчення російської мови та літератури (Брежнєвський циркуляр). А цього року той же ЦК КПРС видав новий указ про посилення вивчення російської мови і підвищення заробітної плати вчителям російської мови на 15%. (Андроповський указ). На фасаді палацу культури текстильників була неонова вивіска "Палац ім. 50-річчя радянської України". Як тільки вийшла згадана постанова одразу міські російські шовіністи замінили вивіску з української на російську мову "Дворец культуры текстильщиков". Такі постанови ЦК КПРС можуть породити нового російського вандала Погружальського, який 1964 року у Києві спалив цінний історичний український архів у Центральній науковій бібліотеці АН УРСР.

* * *

Десятки тисяч книг безжально жер вогонь.

Десятки тисяч книг пожбурено з долонь.

 

Не знав тоді фашист, що сонця не залить,

А вогнищем вогонь ніколи не спалить.

 

Та істину оту не знають і тепер.

Невігласам новим культура й честь - бар'єр.

 

У Києві горять аннали древніх міст,

Їх спалює дикун - російський шовініст.

. . . . . . . . . . . . . . .

 

Шовініста Погружальського, кажуть, судили, але за рік звільнили за амністією. Якщо це правда, то можна очікувати нових проявів акцій азіатського вандалізму, руйнації національних культур.

18 жовтня 1983

Не повернулися з відрядження за кордон артисти Михайло Насирер і Соломія Насирер. У Японії залишився артист Годунов.

У пресі повідомили, що англійські археологи понад десять років працюють над вивченням поховань фараонів у Єгипті, їхніх мумій. Зроблені відкриття - мумії датуються 6000 роками до н.е. Клітини шкіри мумії відрізняються від людської. Гадають, що єгиптяни прилетіли з космосу на Землю.

Американські вчені виявили скелет гомініда, який жив 4 мільйони років тому. Знайдено і скелет гомініда жінки, яка жила 3,2 мільйона років тому. Якщо це правда, то як пов'язати з біблією? Світ залишається бути загадкою. Це, мабуть, і правильно, бо коли б не було загадки, людське життя було б нецікавим.

 

3 листопада 1983

Шабашка - це будь-яка річ, украдена працівником на своєму виробництві, коли працівник повертається додому не з порожніми руками, щось несе украдене. Зупинити такий крадіж влада безсильна, - не діють ні погрози, ні умовляння, ні судові покарання. Жахливо те, що найбільшими несунами є начальство і бійці (пишуть у "Наддніпрянській правді") позавідомчої охорони.

Мавр зробив своє діло - мавр повинен піти.

 

"Бачиш дим? Пригадай вогонь. Бачиш світ? Пригадай вічність. Що таке світ? Дим вічності" Григорій Сковорода.

"Всяка влада псує, абсолютна влада псує абсолютно". Дж. Неру.

 

17 листопада 1983

У серпні місяці цього року російський поет і перекладач поезії з української на російську (переклав книжку віршів М.Братана) Микола Шумаков був у Херсоні, гостював у М.Б. "Наддніпрянська правда" опублікувала чималу добірку віршів Шумакова, у тому числі "Херсонские плавни". Шумакову я показував наші плавні, човном плавали по озерах та єриках. Сьогодні зустрівся з ним у Москві, їздили у Передєлкіно.

Краще пишатися своєю національністю і поважати людину іншої національності, духовно взаємнозбагачуватися від спілкування з нею, ніж ворогувати чи триматися космополітизму.

* * *

Радію зараз я немало,

І радість рветься із грудей,

Що точать гвинтики з металу,

І вже не роблять із юдей.

 

21 листопада 1983

Не затихають розмови про судовий вирок, винесений іменем Української РСР Миколі Маяцькому - розстріл, а Сергію Довбні - три роки ув'язнення. Довбні дали менший вирок, бо він (пише "Наддніпрянська правда" від 3 серпня ц.р.) був комсомольцем, а в армії командиром. М.Маяцький із С.Довбнею стріляли лебедів на озері в Солонцях Цюрупинського району і застрелили колгоспника Олександра Повода, який, почувши постріли, поїхав колгоспним трактором захищати лебедів. Старі люди кажуть, що початок байдужості до природи іде з часів прийняття християнства, де немає жодної заповіді про любов до рідної землі чи природи. Чи так? Запитати б священика.

 

2 грудня 1983

На заводі чергова політінформація на міжнародні теми. Лектор із обкому КПУ. Він сказав:

- Маргарет Тетчер - людоїдка, може вона й жінка, але не нам сестра.

- Альєнде - чесний комуніст, але поскільки виховувався в капіталістичному оточенні, не мав класового почуття, тому й зазнав поразки.

- Кастро - переконаний комуніст, ЦРУ полює на його життя, але він для куль непробивний.

- Індіра Ганді - наша людина.

- Дубчик - агент ЦРУ, друг зрадника Аміна.

- Рейган - американський фашист. Він порушив чотири статті американської конституції:

1. Двічі одружувався.

2. Йому - 70 років, - конституція США забороняє людині займати посаду президента, яка має вік понад 65 років.

3. За фахом артист, а не політик.

 

5 грудня 1983

Сталін та його прибічники терором зуміли паралізувати волю радянського суспільства. Про це пише Чаковський у романі "Війна".

Підполковнику Рукатову "Звонили от Сталина, благодарили за письмо. Товарищ Сталин желает побеседовать... Прочитал эту запись и его будто кто-то оттолкнул от стола. Очутившись на средине кабинета, он стал вытирать платком вдруг вспотевший лоб... Почувствовал противную слабость в ногах и подкатившую к сердцу тошнотную волну".

Кажуть, яке суспільство, така і влада. Чи порозумнішає теперішнє суспільство? Кажуть, порозумнішає.

 

10 грудня 1983

Радіо "Свобода" передало, що радянський журналіст Олег Бітов попросив політичного притулку в Італії. "Литературная газета" відгукнулася так:

"У О.Битова, человека 51 года, интеллектуала с твердыми марксистскими убеждениями, уравновешенного, опытного и уважаемого журналиста вряд ли какой-либо был повод скрыться" і подає свої версії: "уворовали!".

Далі газета пише про десидентку Веліканову "которая самостоятельно и с другими лицами систематически изготовляла, размножала, хранила и распространяла на территории СССР материалы (Сахарова, Орлова, Гинзбурга) с клеветническими измышлениями порочащими советский общественный и государственный строй".

Щось не те робиться у нашому царстві.

 

15 грудня 1983

Київське видавництво "Наукова думка" видало цікаву й повчальну книгу творів поета й археолога Бориса Мозолевського "Скіфський степ". Це про прадавній південноукраїнський причорноморський (Понта Евксінського за Геродотом) степ, де мешкали й прославилися мужністю, патріотизмом і мистецтвом прабатьки; степ, яким у давнину пройшли гунни, готи, сармати та інші відомі й невідомі історичні племена. Мозолевський народився на Миколаївщині і не без гордості пише: "...Я народився і виріс у скіфських степах". Чи не за те доля привела його до Товстої Могили, що на Дніпропетровщині, щоб він явив світові шедевр людського розуму і рук, який зберігався в Товстій Могилі понад 2000 років, золоту скіфську пектораль - "знахідку віку".

У "Наддніпрянській правді" Валерій Бойченко у статті "Не лише хліб, а й вічність" пише, що скіфи не мали своєї писемності, тому світ мало що про них знає. Скіфи залишили нам свою книгу "Золоту скіфську (царську) пектораль", з якої ми довідалися про їхній побут, мистецтво, традиції, ремесло. Це і є їхня суто скіфська писемність.

 

* * *

Не зачуміли історичні ниви

І не погасло давнє джерело,

І борзі коні, коні буйногриві,

Побіля воїв, як колись було.

 

18 грудня 1983

У статті "Не дамо кривдити пісню" "Наддніпрянська правда" подає відгуки читачів про судовий процес, який недавно відбувся в Херсоні над композитором Філатовим, який допустив до своєї музичної композиції елементи джазу й поп-музики, і самочинно транслював по радіо. Якийсь "читач" О.Сухомлин пише: "Буржуазна пропаганда намагається усілякими засобами розмити свідомість нашої молоді, розбестити, спрямувати на хибну стежку". А ось витяг із протоколу зборів інвалідів війни: "Наш народ втратив на війні 20 мільйонів чоловік. Ми йшли у бій з нашою рідною піснею, з піснею, яку зараз намгаються спаплюжити негідники... Не дамо скривдити пісню! - така одностайна думка учасників зборів". Судовий нарис обговорила і редакційно-художня рада облтелерадіокомітету: " Члени одностайні в оцінці мерзенних дій Філатова та Емануілова". Не забарилося обговорити "мерзенний вчинок Філатова" і обласне управління культури. "Всі керівники самодіяльних вокально-інструментальних ансамблів і дискотек області проходять переатестацію... Центри управління перевіряють і затверджують програми і сценарії дискотек.".

Тут, як кажуть, коментарі зайві. Бог відібрав розум у цекашків.

 

20 грудня 1983

Тривога і невідомість завтрашнього дня не залишає світ. Усі без винятку газети заповнені назвами статей на одну тему: "Достойна одповідь Рейгану!", "Викриття наклепницької кампанії", "Кошмари президентства", "Геть диктатуру Піночета!", "Тривожні вітри з-за океану", "Світ засуджує агресію Вашингтона", "Факти викривають Вашингтон"...

Страх не дає людині дорости самій до себе, пізнати велич духу людського, наблизитись до божественного у собі. Нас мучить своєрідна хвороба - незнання правдивої історії.

Отже навчаймося, не цураймося ані солодкого, ані гіркого. Знання - найкращі ліки проти будь-якого рабства.

 

25 грудня 1983

Останніми роками молоді люди особливо широко захоплюються релігійною атрибутикою, - на грудях носять хрестики, молоді батьки таємно хрестять своїх дітей. З цього приводу "Наддніпрянська правда" постійно друкує статті В.Запорожця та В.Чемоданова на атеїстичні теми та судові процеси над віруючими. Статті написані в дусі войовничого атеїзму, повні нетерпимості до релігії. Пишуть: "Однією з найважливіших частин комуністичного виховання юнаків та дівчат є формування у них науково-матеріалістичного світогляду, міцних атеїстичних переконань". Кажуть, В. Запорожець та В.Чемоданов - кагебісти. Чи не з тієї кліки на майдані Святого Петра в Римі 13 травня 1981 року турецький підданий Махмед Алі Агджа стріляв у Папу Іоана Павла Другого?

Іван Ковров у газеті "Наддніпрянська Правда" пише, що якась Галина Копєйкіна, що мешкає по вулиці Робочій, 16, "займається ворожінням". Він знайшов її, детально описує засоби ворожіння. Вияснив, що вона не лише займається гаданням, що заборонено законом, але і ніде не працює, веде ледаче життя.

28 грудня 1983

Микита Шумило, добре відомий знавець української мови і перекладач К.Паустовського, Ч.Айтматова та інших російських письменників, у статті "Гомер співає українською мовою" ("Літературна Україна") добре слово сказав про опального Бориса Тена (Миколу Васильовича Хомичевського), завдяки таланту якого Гомер і Есхіл, Софокл і Евріпід, Арістофан і Арістотель заговорили українською.

Микита Шумило, усвідомлюючи подвиг письменника, подає своє розуміння людського месіанства: "Космос сформував мозок людини і через розум людський сам себе усвідомлює. І людство, як космічне явище, через страхітливі протиріччя, через страждання і муки, дивуючись і захоплюючись само собою, усвідомлює себе в літературі, в мистецтві, в філософії - від прадавніх часів і до наших днів. Може, якраз саме література найбільше допомагає людству зрозуміти й відчути, що воно єдине, одна сім'я, і воно страшенно самотнє на цій маленькій голубій планеті". Хоч від такого погляду Шумила віє космополітизмом, "громадянином Всесвіту", але доля правди є. Людство прагне оволодіти космосом і вже ніколи не зупиниться, не дивлячись ні на матеріальні, ні на політичні перепони. Це ознака самотності - і людство хоче позбутися його.

 

30 грудня 1983

Прочитав надіслані Соколовським вірші, і самого потягнуло на верлібр, усвідомлюючи думку Т.Еліота, що "...верлібру не існує. Від метру нікуди не сховатись, ним можна тільки досконало оволодіти".

 

Скачати: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)