Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вишиванка. Число 3
Микола Братан. Семенівське шосе
Ігор Проценко. Мої дороги
Микола Каляка. Збуджені альманахом “Степ”
Микола Василенко. Курай для пожежі
Іван Немченко. Квітка України
Літературознавче чотирикнижжя Олени Шевченко
Бібліографічний опис: 

Немченко І. Літературознавче чотирикнижжя Олени Шевченко // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. _. - [Рец. на кн.: Шевченко Олена. Душею до людей – крилами до неба: нарис про життя і творчість Василя Загороднюка. – Херсон: Графіка, 2012.- 84 с.; Шевченко Олена. Іскра Божа: літературний портрет поета Анатолія Кичинського. – Херсон: Айлант, 2012. – 74 с.; Шевченко Олена. Лицар творчого ордену: художньо-публіцистичний нарис про життя і творчий шлях Анатолія Марущака. – Херсон: Айлант, 2012. – 68 с.; Шевченко Олена. Мить у слові повторить: штрих-код творчого портрета поета Валерія Кулика. – Херсон: Графіка, 2012. – 84 с.].

(Шевченко Олена. Душею до людей – крилами до неба: нарис про життя і творчість Василя Загороднюка. – Херсон: Графіка, 2012.- 84 с.; Шевченко Олена. Іскра Божа: літературний портрет поета Анатолія Кичинського. – Херсон: Айлант, 2012. – 74 с.; Шевченко Олена. Лицар творчого ордену: художньо-публіцистичний нарис про життя і творчий шлях Анатолія Марущака. – Херсон: Айлант, 2012. – 68 с.; Шевченко Олена. Мить у слові повторить: штрих-код творчого портрета поета Валерія Кулика. – Херсон: Графіка, 2012. – 84 с.)

 

Уродженка Вінниччини Олена Іванівна Шевченко з дитинства поєднала свою долю з Херсонщиною. Вчительська, бібліотечна, письменницька її діяльність нерозривно пов’язана з літературним та мистецьким процесом у нашому краї. А знедавна О. Шевченко спробувала свої сили ще й у царині критики та літературознавства.

Перед нами її чотирикнижжя, присвячене місцевим авторам, знаним по всій Україні. Це огляди життя і творчості Василя Загороднюка, Анатолія Кичинського, Валерія Кулика та Анатолія Марущака. Усі книжки в чудовому оформленні, з фотопортретами письменників та розлогою бібліографією, що привабить до них не лише науковців (літературознавців, краєзнавців, мистецтвознавців), учителів чи студентів-філологів, а й широке коло читачів.

Душею до людей – крилами до неба” – так виразила О. Шевченко в назві своєї книжки мистецьке кредо голови Херсонської обласної організації Національної спілки письменників України, кандидата філологічних наук, доцента Херсонського державного університету В. Загороднюка.

У розділі “Пошук ліричного образу” авторка подає біографічні відомості про митця та визначає основні віхи його творчого становлення як співця на тлі 1970-1980-х рр. Як колишня вінничанка О. Шевченко живописує рідні краєвиди, серед яких у селі Бурківці Погребищанського району 31 грудня 1955 року побачив світ поет. “Цілком імовірно, що такий чудовий край і новорічна абстракція небесних знаків Зодіаку таємно вплинули на долю маленького хлопчика” [1, с.4], – здогадується вона. Навчання в Бурківецькій початковій та Ново-Фастівській середній школах, Київському ПТУ № 21 та служба в армії розширили виднокола письменника-початківця. Особливо ж роки перебування в Київському книготоргівельному технікумі, пов’язані з літературними зустрічами та знайомствами, окрилили молодого автора. О. Шевченко фіксує увагу на ліричному дебюті митця, який відбувся на сторінках миронівської районної газети на Київщині “Червона зірка” (вірш “Етюд” у числі від 27 грудня 1980 року), на подальших публікаціях у періодиці (газети “Молодь України”, “Ленінський прапор”, “Наддніпрянська правда”, “Придніпровська зірка”) та альманахах “Вітрила” (1984), “Поезія” (1987, № 2).

Розділи “Злет фантазії”, “Очищення духовності”, “Науково-творчий шлях”, “У долі мрії кучеряві” та ін. дають можливість авторці окинути поглядом книжкове поліття В. Загороднюка – від першої ліричної збірки під назвою “Пам’яттю прийду”, що вийшла у київському видавництві “Молодь” 1990 року, до наступних видань. А це були “Ватерлінія степу” (1992), “Хто гуляє серед ночі?” (1996), “Біль мовчання” (1998), “Пісня цегли” (2003), “Морська абетка” (2005; перевидання: 2008, 2011, 2012), “І пахне медом їхня хата” (2007), “Енеїда, або українці не перестануть сміятися” (2007), “Сиваш” (2011), “Формула Сократа” (2012), а також монографія “Психологізм творчості Михайла Стельмаха” (2002), окремі ліричні зразки та статті в журналах “Українська мова і література в школі”, “Дзвіночок”, “Кур’єр Кривбасу”, “Жінка”, “Ірина”, альманахах та антологіях “Самоцвіти”, “Вежі та вітрила”, “Таврія поетична”, в газетах “Голос Таврії”, “Новий день”, “Християнин Таврії”, “Літературна Україна” та ін.

Завершується книжка про В. Загороднюка мікрохрестоматією з віршів різних літ та розлогою бібліографією.

 

Видання “Іскра Божа”, що являє собою літературний портрет поета Анатолія Кичинського, О. Шевченко розпочинає передмовами Л. Марченка “Книги, мов птахи…” та О. Поліщук “Іскра, що запалює”, які є відгуками на її дослідження.

У розділі “Світло ранньої поезії” авторка репрезентує життєпис митця – від народження 4 квітня 1950 року в степовому селі Преображенці Чаплинського району на Херсонщині в родині колгоспників і до років навчання в місцевій восьмирічці, Чаплинській десятирічці, Херсонському педагогічному інституті та на Вищих літературних курсах при Літературному інституті ім. О. М. Горького в Москві.

Авторка наголошує, що вже ранньою лірикою, зокрема першою збіркою “Вулиця закоханих дерев” (1976) А.Кичинський заявив про себе як непересічного співця. Його поезія, “характеризуючись новизною, увійшла в українську літературу як уранішнє світло” [2, с.13].

У розділах “Спалахи почуттів”, “Пам’яті присвячено”, “Випробовування популярністю”, “Особиста зустріч”, “З людьми й задля них” та інших О. Шевченко простежує здобутки митця, означені в книжках “Світло трави” (1979), “Землі зелена кров” (1982), “Листоноша – Земля” (1985), “Дорога завдовжки в любов” (1988), “Повторення непройденого” (1990), “В гості до мами” (1991), “Жива і скошена тече в мені трава” (1999), “Бджола на піску” (2003), “Срібна голка і нить золота” (2010). Особливу увагу приділено книжкам, за які А.Кичинський був удостоєний 2006 року звання лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка (“Пролітаючи над листопадом”, 2004; “Танець вогню”, 2005). Авторка вказує на розмаїття мотивів та образів лірики та поем письменника, самобутність його художнього бачення.

А.Кичинський постає у книжці як визначний український поет, перекладач, художник, критик, громадський діяч. Авторка з захопленням живописує його успіхи в різних царинах, підкреслює домінанти індивідуального стилю митця, гуманістичний пафос доробку. Кредо митця вона прочитує в одкровеннях А.Кичинського, його самовизначеннях та самохарактеристиках типу: “…Я вважаю, що справжня література – це коли на першому місці людина” [3, с.37].

Як дослідниця О. Шевченко прагне проникнути в глибини творчої лабораторії співця, подати його доробок у літературному контексті доби. Але інтерпретація нею окремих поезій А. Кичинського часом викликає сумніви. Наприклад, поезія-екфразис херсонського співця “Тарас Шевченко і діти-байгуші. Папір, сепія” з присвятою Іранбекові Оразбаєву, що підкреслює гуманістичну домінанту в творчості Шевченка періоду заслання, його уболівання за окраденою долею злидарів-казахів, – це ще спроба заглиблення до творчої майстерні Кобзаря. Кожен, хто споглядав Шевченкове полотно з зображенням казахських дітлахів-жебраків, певно ж звертав свою увагу на вираз обличчя поета-засланця, змальованого на другому плані. Там і безмежне співчуття до представників тубільного населення і гостре засудження господаря, байдужого до людського горя і страждань:

У дверях ситої душі

голодні, босі, напівголі

казахські діти-байгуші –

дві долі крихітні і кволі,

а бути чесним – дві недолі, –

стоять і просять хліба-солі

у дверях ситої душі [1, с.13].

Відтак звучить мовчазна спонука з боку Кобзаря, адресована цій “ситій душі”, котра не здатна на співпереживання: “не проганяй же їх”,вділи їм ласки, наче мати”, “збідній на зло”, “побійся двері зачиняти”. Але ці сподівання на щедрість і співчуття марні, адже, як стверджує приповідка, наїдений голодного не розуміє. В інтерпретації А.Кичинського Т.Шевченко прирікає цю “ситу душу” на страшні моральні муки:

Ти хтіла в рай?

Терпи тепер

оці розверсті в пекло двері,

котрі мій суд страшний відпер

на забороненім папері [1, с.13].

О. Шевченко ж інтерпретує образний світ даного твору інакше: “У внутрішньому монолозі автор, звертаючись до душі поета, констатує його важкий життєвий шлях” [3, с.30], – і далі подається як ілюстрація вище наведена цитата. Тобто, на думку дослідниці, виходить, що не Т. Шевченко-художник як герой вірша таврує “ситу душу, байдужу до людських страждань, і провіщає нелюдові муки (“ти, мов галерник при галері, / і згинеш при оцім папері, / хоч і карайсь, і кайсь тепер”), а сам А. Кичинський буцімто під “ситою душею” бачить Кобзаря.

Мікрохрестоматія з віршів різних років та бібліографія в заключній частині книжки могли би бути й ширшими з огляду на значимість постаті А. Кичинського на тлі вітчизняного й загальноєвропейського літературного процесу.

Лицарем Творчого Ордену” назвала О. Шевченко на обкладинці своєї книжки відомого в нашому краї письменника й тележурналіста Анатолія Петровича Марущака. З нею суголосний автор передмови “За текстами – підтексти” В.Піддубняк, який напівжартівливо/ напівпатетично вигукує: “Поки що без ордена, але – з Ордену!” [4, с.5]. У жанровому відношенні книжку О. Шевченко про А.Марущака він визначає як “нарис із елементами літературознавчого аналізу”, в якому вона “точно розставила акценти і відзначила особливості поезії і прози свого героя” [4, с.4]. Так, саме героя. Адже в книжці явно домінує белетристичне й публіцистичне начало над власне науковим. Тому А.Марущак постає дійсно не об’єктом анатомічних вправ над його літературною сутністю, а яскравим повновартісним персонажем, вихопленим із життєвої суєти. Він філософ і репортер, романтик і артист.

У розділі “Нарівні з часом” О. Шевченко окреслює літературні здобутки письменника, означені збірками поезій “Утоли мои печали” (1999), “Вольный стиль” (1999), “У слові і в мовчанні” (2003), “Мандри наосліп” (2005), “Щоденник вітру” (2008), “86, 400” (2012) та книжками прози “Высокий двор” (1990), “Тайны Турецкой скалы” (2002), “Ключи от приключений” (2007), “Шалений ферзь” (2007), “Доктор ГО” (2010), виданнями для дітей “Непослушные пальцы” (2001), “Почему веселый Кит не приплыл на остров Крит” (2002). Розділи “У посмішці дитинства” та “Місто, море, друзі” фіксують витоки дарування митця, живописують середовище, яке сформувало його як непересічну творчу особистість. У розділах “Дитяча проза і гумор”, “Кохання на все життя”, “На гребені хвилі”, “Трагічність долі” та ін. О. Шевченко проникливо характеризує різні сторінки життя і літературної діяльності А. Марущака. Окрім уже традиційної мікрохрестоматії та невеличкого списку джерел, у книзі знайдемо багату ілюстративну частину (численні світлини різних літ, обкладинки книг), що увиразнює видання.

 

Постаті херсонського письменника й тележурналіста Валерія Кулика присвячено книжку О. Шевченко “Мить у слові повторить”. Авторка передмови М. Пентилюк дібрала для назви свого матеріалу досить красномовний заголовок – “Щедрість таланту”, підкресливши, що співець володіє неабияким даром, “знаходить натхнення у всьому, з чим стикається і до чого доторкається” [5, с.4].

До видання також увійшла післямова О. Бутузова “Переплелися в думках дороги”, де належно оцінена спроба О. Шевченко окреслити літературний портрет херсонського сонетяра, а відтак він “постає перед читачем, перш за все, як людина поруч зі своїм корінням, близькими родичами, друзями, вчителями, однодумцями, як особистість, що присвятила себе літературі і журналістиці, тобто повсякденній роботі на мистецькій ниві, зробила сенсом свого існування володіння рідним словом як головним, правічним і вічним, втіленням української душі, безмежно ліричної, світлої та щирої, сповненої барв, краси і сенсу самого буття” [5, с.80].

У розділах із поетичними назвами “Благословенна степова земля”, “Ромашкові спогади”, “Повернення в юність”, “Пучок полярних незабудок” авторка окидає поглядом різні віхи життя й творчого становлення співця, зокрема фіксує увагу на книжках, що ставали знаковими подіями в літературному процесі: “Відстані” (1978), “Озимина” (1981), “Дорога до тебе” (1989), “Трояндове вино” (1994), “Відлуння любові” (1995), “Уста твої ніжніші за корали” (1997), “П’ятдесят сонетів різних літ” (1998), “Серце моєї матері” (1998), “Свіча кохання” (2001), “Колодязь у степу” (2002), “Планета сонета” (2003), “Алегорії вересневого саду” (2004), “У мареві мальв” (2006) та ін. Окрему увагу О. Шевченко приділяє тележурналістиці в долі митця (розділ “Телебачення – стихія творчості”), а також успіхам письменника в перекладацькій справі (розділ “На ниві перекладу”).

Багатий фотоматеріал та мікрохрестоматія з віршів і перекладів різних літ доповнюють уявлення про студійованого поета.

Відтак дане чотирикнижжя – це цікавий і цінний путівник по творчості співців Херсонщини. Хоч О. Шевченко й не пропонує глибокі літературознавчі дослідження й не претендує на лаври маститого науковця, її популярно викладені матеріали з частими публіцистичними й есеїстичними вкрапленнями стануть у пригоді й учителям, і студентам, і краєзнавцям – широкому читацькому колу.

У випадку повторного передруку цих видань бажано було б усунути численні технічні погрішності, описки, відхилення від стандарту в оформленні бібліографії.

Окремі фрази подано кострубато. Наприклад: 1) “У доповіді про людські втрати на честь 40-річчя Перемоги М. Горбачов назвав 27 млн. чоловік” [3, с.27]. Треба: “У доповіді на честь 40-річчя Перемоги М. Горбачов оголосив про людські втрати у війні – 27 млн. чоловік” (адже йдеться про втрати у Другій світовій, а не до 40-річчя Перемоги, тобто за станом на 1985 рік; а М.Горбачову називати поіменно 27000000 чоловік і півжиття б не вистачило, не те що рамок доповіді); 2) “Своїм життям В. Забаштанський був прикладом для багатьох радянських митців” [3, с.39]. Краще було б ужити: “В. Забаштанський був прикладом для багатьох радянських митців”; 3) “З’являються надруковані вірші в газетах” [4, с.38] замість “З’являються вірші в газетах” або “Надруковано вірші в газетах” ; 4) “Як цікавим митцем і неординарною людиною, Валерій по-особливому захопився Володимиром Куликівським” [5, с.33]. Мабуть, природніше б було: “Валерій по-особливому захопився Володимиром Куликівським як цікавим митцем і неординарною людиною”.

У книжках О. Шевченко нерідко трапляються русизми: “на високу ступінь” [3, с.18], а слід: “на високий ступінь”;вони являються характерною особливістю” [3, с.18] замість “вони є характерною особливістю”; “…Вона душі в ньому не чаяла” [5, с.14], а треба: “…Вона душі в ньому не чула”.

Книжки пересипані багатьма тавтологіями типу: “сповідь поета… поезії” [2, с.17], “як поет-лірик… сповідує через поетичне слово” [3, с.18]; “поезію українського поета” [3, с.32], “емоційно-творчий поштовх… до створення” [4, с.41]; “творчість… піснетворця” [5, с.71] тощо.

Та попри технічні прорахунки чи стилістичні ляпсуси чотирикнижжя О. Шевченко потрібне й своєчасне видання, яке обов’язково знайде свого вдячного читача.

 

Література

 

1.     Кичинський А. Жива і скошена тече в мені трава: вірші / Анатолій Кичинський. – Херсон: Айлант,1999. – 128 с.

2.     Шевченко Олена. Душею до людей – крилами до неба: нарис про життя і творчість Василя Загороднюка / Олена Шевченко. – Херсон: Графіка, 2012. – 84 с.

3.     Шевченко Олена. Іскра Божа: літературний портрет поета Анатолія Кичинського / Олена Шевченко. – Херсон: Айлант, 2012. – 74 с.

4.     Шевченко Олена. Лицар творчого ордену: художньо-публіцистичний нарис про життя і творчий шлях Анатолія Марущака / Олена Шевченко. – Херсон: Айлант, 2012. – 68 с.

5.     Шевченко Олена. Мить у слові повторить: штрих-код творчого портрета поета Валерія Кулика / Олена Шевченко. – Херсон: Графіка, 2012. – 84 с.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)