Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олег Олексюк. На крилах Просвіти
Микола Братан. День святого Миколая
Олег Олексюк. Доки живі. Тисячовесни
Бериславщина: рік 1903
Іван Немченко. Корсунські світанки
Микола Братан. Поет-земляк Євген Фомін

Немченко І. Зоря і смерть Миколи Братана // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літ.-наук. зб.: Вип. 7. — К.–Херсон: Просвіта, 2010. — С. 286-289.

Зоря і смерть Миколи Братана

Серед українських митців другої половини XX – початку XXI ст. Миколі Івановичу Братанові належить визначне місце як поетові, прозаїкові, драматургові, перекладачеві, критикові, громадському діячеві. І в підрадянській, і в незалежній Україні він займав свою помітну нішу в літературно-мистецькому процесі та в суспільно-політичному житті країни. Відтак не лише на Херсонщині, а й по всій українській землі та далеко за її межами багато сердець стискалися від болю у зв’язку з передчасною кончиною М.Братана, чия постать стала своєрідним символом сучасної Таврії. Поет запам’ятався багатьом як послідовний і невтомний борець за  утвердження й розвиток рідної мови, об’єктивне висвітлення національної історії всупереч усіляким виявам манкуртства та українофобії.

Микола Іванович Братан народився 1 січня 1935 року в с.Семенівці на Каховщині в родині колгоспної доярки Наталі Іванівни та механізатора МТС Івана Гавриловича. «Паспортна дата мого народження дещо змінена, – зазначає письменник, – хрестили мене раніше Нового року, поблизько дня ангела, тому й назвали Миколою» [1, с.3].

Вчився в Семенівській семирічній школі, Бериславському педучилищі.Потім була служба в армії. Друкувався як поет у 50-х роках на сторінках періодики («Соціалістична перемога», «Наддніпрянська правда», «Вітчизна», «Літературна газета»), а перша книга лірики з’явилась у 1961 році в Херсоні під промовистою назвою «Смаглява Таврія» [4]. У передмові до цього видання В.Шляховий зазначав: «Молодий поет добре знає, глибоко пережив і навіки полюбив те, про що так схвильовано, по-південному темпераментно, палко повідає в поезії» [6, с.4].

У 1959-1964 роках М.Братан заочно навчався на філологічному факультеті Одеського держуніверситету імені І.Мечникова, плідно й багато працював над словом. Одна за одною з’являються ліричні збірки, які принесли співцеві широке визнання та славу: «Луни» (1964), «Веселку – людям» (1966), «Поступ» (1968), «Свято на Перекопі» (1970), «Правда хліба» (1973), «У дорозі до вас» (1974), «Від першої особи» (1977), «Я – Сиваш» (1978), «Степові люди» (1979), «Озерниця» (1982), «Добрина» (1984), «Портрет з дороги» (1984), «Поезії» (1986), «Зупинка Лебедина» (1989), «Царина» (1999), «Я ще осіннім не став» (1999), «Дожинок» (2004), «Семенівське шосе» (2007), «Від сонця до сонця» (2010). Ще з 1967 року Микола Іванович став членом СП СРСР. Письменник установив своєрідний рекорд, очолюючи Херсонську філію СПУ (тепер НСПУ) протягом 1971-2006 років.

М.Братан був автором іскрометних поетичних книг сатири та гумору: «П’ята група крові» (1990), «Експромти» (1994), «Ще експромти» (2004), «Гіркі експромти» (2007), «Експромти зблизька і здаля» (2007) та ін. Його знано і як лірика, що пише для дітей: «Слон на стадіоні» (1996), «Равлик на пляжі» (1999), «Парасолька іде по місту» (2000), «Пригоди живої природи» (2003), «Каченя шукає маму» (2006), «Зелена черепаха» (2006), «День святого Миколая» (2007).

Паралельно з поетичною діяльністю М.Братан яскраво заявив про себе і в царині прози – в повістях та романах «Діждались весілля» (1976), «Бережина» (1981), «Перепелина ніч» (1988), «Танго над лиманом» (2002), «Далі буде» (2006), «Голодна кров» (2007). Надзвичайно плідними були пошуки митця в галузі драматургії: «Туга» (1995), «Сліпий дощ» (1995), «Діалектика природи, або ж дисидент із КДБ» (1996), «Сердитий Бог» (1997), «Ковила тече за обрій» (1998), «Їде батько Махно» (2000), «Зорі падають в моря» (2000), «Шоста заповідь» (2002), «Сузір’я Плеяд» (2003), «Колюча нива» (2004), «Махно в Парижі» (2005), «Аморе — лікер з натурального соку» (2005), «Титан» (2007), «Раді познайомитись» (2007), «Лукавий сон» (2007), «Чужа розмова» (2008), «Побите серце» (2009), «Лікування п’явками» (2010) тощо.

Микола Братан став лауреатом літературних премій імені Андрія Малишка та Миколи Куліша. Заслужений діяч мистецтв України, він постійно перебував у гущі різноманітних подій у краї (фестивалі, конкурси, презентації та ін.), брав участь у діяльності херсонських філій «Просвіти», Конгресу української інтелігенції, Куреня сатириків і гумористів, Українського культурного центру при ХДУ тощо. За заслуги перед рідним краєм письменник був відзначений медаллю «Будівничий України» (найвища нагорода Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка). «Література – моє життя, – стверджував митець. – Моя довічна любов – мій талановитий і врівні безталанний народ. Задля просвітління його долі писав, пишу, писатиму» [1, с.4].

Багатоликий, поліфонічний світ творів М.Братана знаходить відгук у серцях шанувальників красного письменства різних поколінь; від юнацтва до людей похилого віку. І таїна цього, мабуть, у тому цілющому струмені добра і тепла, що відчувається в кожній книзі співця-краянина. А ще – в його вірності національним ідеалам, маніфестованим ще в далеких 60-х роках:

 

Ні з якою у світі країною

Не зрівняю Шевченківський край.

Захлюпнуло мене Україною,

І як хочеш мене називай!

(«Листвиною зелено-промінною...») [2, с.38].

 

Поет М.Братан протягом багатьох десятиліть вів свій щирий і сповідальний, суворий і зболений діалог з загалом. Він завжди був сповнений бадьорості й вогню, щоб разити те, що заважає українцям стати справді вільною і гідною нацією. А ще постійно ділився своїм досвідом з молодшими колегами по перу, спонукаючи їх до пошуків, експериментів, творчих знахідок.

У вірші «Пахтить, біліє вечорами... » співець вдався до промовистої самохарактеристики, з якої прозирає і ніжність, і колючість: «В мені самім – душа акації, Животворяща й молода», – а далі доповнив ці слова не менш прикметною сентенцією:

Спиваю цвіт. Радію слову,

Що духом сонячним пахтить [3, с.4].

Оцей сонячний дух розчинений у десятках його книг. Поет своїм словом утверджував у житті добре та вічне. Тож хоча «він відійшов у засвіти, та вічно житиме пам’ять про непохитного борця з найголовнішою кризою суспільства – з духовною. Ми завжди пам’ятатимемо письменника, який виплекав у собі Україну» [5]. Що можна додати до цих скорботних і світлих слів? Земля Вам пухом, Миколо Івановичу! І хай Ваша кипуча енергія, творча потуга та незгасна любов до України озоветься в міріадах Ваших послідовників.

 

Література

 

1.     Братан М. Автобіографія // Микола Братан: Рекомендаційний бібліографічний покажчик.— Херсон, 2007. — С.3-4.

2.     Братан М. Поступ: Вірші. — Одеса: Маяк,1968. — 88 с.

3.     Братан М. Правда хліба: Поезії. — Сімферополь: Таврія, І973. — 111 с.

4.     Братан М. Смаглява Таврія: Поезії. — Херсон: Херсонське книжково-газетне видавництво,1961. — 64 с.

5.     Олексюк О., Загороднюк В., Мелещенко В. Микола Братан [некролог] // Літ. Україна. — 2010. — 1 квітня.

6.     Шляховий Володимир. На землі таврійській // Братан М. Смаглява Таврія: Поезії. — Херсон: Херсонське книжково-газетне видавництво,1961. — С.3-5.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)