Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

З Україною в серці
Анатолій Анастасьєв. В яблучко
Ейсмонт Є.М. Юшка по-королівськи
Микола Братан. Поет-земляк Євген Фомін
Олег Олексюк. На крилах Просвіти
Ботвинюк О. Образно-виражальні засоби вербалізації концепту відчуття у творах Івана Багряного // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літературно-науковий збірник. Випуск 8. — К.–Херсон: Просвіта, 2012. — С. 80-84.
Образно-виражальні засоби вербалізації концепту відчуття у творах Івана Багряного
Одним з актуальних завдань дослідження системності лексики є вивчення слів, що презентують концепт у мові та виступають засобом фіксації концептуальних знань, бо мовна номінація сприяє відкриттю концепта як одиниці мовленнєвої діяльності й уможливлює користування ним у мисленнєвій діяльності [5, с.78-79].
Лінгвістами досліджувалися різноманітні групи лексики, що відбивають ментальне мислення нашого народу. Серед них слова, що виражають смисл різноманітних концептів: назви кольорів (А.Критенко), назви часових понять (М.Кочерган), назви спорідненості (А.Бурячок), назви руху (Т.Орлова).
Концепти, сформовані у свідомості людини як модель відображення світу, виражаючи відчуття, передають якість смаку, запаху, дотику, слуху і зору, тому для кожного члена суспільства вони є життєво необхідними. Проте особливості семантики лексем, що представляють концептосферу “відчуття”, лінгвістами майже не розглядалися. Можна назвати лише поодинокі, надруковані в мовознавчих збірниках невеликі розвідки, автори яких так чи інакше торкалися лексики, пов’язаної з відчуттями. Серед таких слід назвати статті А.Висоцького, М.Білоус та І.Гайдаєнко [4, с.401].
Системне вивчення семантичних особливостей шару лексики, що є виразником досліджуваної концептосфери, цілком на часі. Певний науковий інтерес викликає те, що група лексики, яка є виявом фреймів, сценаріїв концептосфери “відчуття”, відбиває історичний розвиток українського народу та його мови, тобто відтворює менталітет. Ці чинники й зумовили вибір теми статті і визначили її актуальність.
Метою публікації є характеристика функціональності лексем на позначення концептів запаху, смаку, дотику, слуху, зору у творах І.Багряного. Об’єктом дослідження є мовні особливості романів письменника “Тигролови” та “Сад Гетсиманський”.
Предметом аналізу є мовно-виражальні особливості засобів вербалізації концептів запах, смак, дотик, слух, зір, їх функціональний опис.
Добра обізнаність І.Багряного з психологією українців, особливостями їх побуту допомагає добирати саме такі мовні засоби, які найточніше, найповніше відображають стан їхньої душі, почуттів, відчуттів. Читаючи прозу письменника, з’ясовуємо, що назви на позначення різних відчуттів автор використовує досить часто і з різною стилістичною метою. Перед собою ми ставили завдання обстежити лише невелику частину літературної спадщини митця: романи “Тигролови” та “Сад Гетсиманський”, тобто твори, які чи не найкраще розкривають його талант.
Стиль романів вражає багатством i виразністю тропів. Яскравість картин творів досягається майстерністю поєднання метафор, eпiтетів, порівнянь, символів, антитез. Саме в них виявляються елементи стилю письменника-романіста.
Порівняннями виступають усі назви відчуттєвих концептів, але найчастіше ними є зорові та слухові назви. В основному порівнюються вчинки, стан, риси зовнішності, характеру людини з рисами людини, тварин. Наприклад: “Ведмежа забилось у куток і заскімлило, мов дитина” [3, с.38]. Запахові й дотикові назви відчуттєвих концептів, хоча й представлені невеликою кількістю порівнянь, але займають важливе місце у творі. Наприклад: “Люди жадібно дихали повітрям, яке проти камерного видавалося божественним нектаром, хоч і було просякнуто запахом бензину, прілим каменем та сосновими дошками” [1, с.380].
Для творчості багатьох українських письменників характерна посилена метафоричність мови, яка виявлена і в романах “Тигролови” та “Сад Гетсиманський”. Особливо це стосується першого, де в описах природи Далекого Сходу I.Багряний удається до образного зображення за допомогою назв на позначення відчуттів.
Власне метафора виникає, коли деякі розрізнювальні ознаки прямого значення або безпосередньо складають зміст метафоричного значення, або викликають acoціації, що зумовлюють його зміст: золоті плями. У слові золотий актуалізується метафоричне значення “золотий колір”, що становить собою одну з розрізнювальних ознак прямого значення: “Вже сонечко підбивалося вгору i розіклало золоті плями, як шовкові хустки, на галявинах…” [1, с.61]. Метафору-порівняння виділяють, коли окремі розрізнювальні ознаки прямого значення є основою для зближення й зіставлення двох piзниx предметів: пересновані червоним павутинням променів, плюскоче червоний мак заходу. Ознака “колір” до слова мак, яка концентрується прикметником червоний, є приводом для зближення й порівняння маку й заходу сонця або форми павутиння з промінням: “Григорій дивився ліворуч на сизі кряжі, під червоним колом, пересновані червоним павутинням променів, і думка мимохіть поверталась назад...” [3, с.54]. Метафора-перифраз утворюється, коли ознаки прямого значення служать ознакою для називання даним словом іншого предмета, приводом для перейменування є ознака “форма” в прямому значенні слова холод: “Вони мерехтіли там особливо, як вогнисті краплини; часто одривалися i летіли вниз, блискаючи межи стовбурами i прошиваючи синій холод глибоких cyтінків гущавини” [1, с.133].
І.Багряний найчастіше використовує двочленні метафори, елементами яких виступають зорові та слухові назви відчуттів, хоча є випадки гіперболізації метафори словами наче, мов. Наприклад: “Дріботів експрес, вихиляючись, прицмокував, мовби панна в танку закаблуками…” [2, с.10].
Динамічність мови романів зумовлює персоніфікацію дії в метафорі. Складовою частиною тропів є назви на позначення слухових концептів: вода воркоче, поїзд зойкнув, кедри переповідають; усе неживе, статичне набирає ознак живої істоти: “Думи пливли, як плине вода в широкому Імані, — гомонить голосочками, плюскотить, …вмовляє, кличе i утікає, ховається в імлі” [2, с.35].
Із персоніфікацією також пов’язані концепти вербального вираження запаху. Наприклад: “Вітер… Він не приніс із собою запаху трав…” [1, с.325]. Такі синтаксичні варіанти передачі запаху сприймаються нами на фоні стилістично нейтральної конструкції “щось пахне” як виразні метафори, що передають динамічно-об’єктивні уявлення про запах.
Семантичні деривати концептів вербального вираження дотику також виступають елементами таких стилістичних прийомів, як метафоризація, персоніфікація: “Холодок ранковий бадьорив” [2, с.17].
Природа в романах або становить тло подій, або вияскравлює їx, i створити це тло найчастіше допомагають назви зору та слуху, що конкретизують, уточнюють поняття: “В нетрях стояла тиша, як у церкві” [7, с.6].
І.Багряний за допомогою вербалізованих концептів слуху подає замальовки, де природа повністю гармонує з почуттями i думками героїв: “Тиша була на світі, i тиша була на серці” [3, с.34]. У цьому прикладі спостерігаємо ще один стилістичний прийом, — паралелізм.
Природа у романах наділена людськими якостями. Метафори відтворюють знання (концепти) про рухи i дії природи: “А дощ! Аж пищить! Не пищить — на тисячу тонів заливається” [1, с.45].
Систему епітетів у романах “Тигролови” та “Сад Гетсиманський” представлено такою класифікацією: 1) епітети прикрашаючі — “повз нього пливе цей конкретний і намагнетизований, осяяний блакитним, рожевим, зеленим сяйвом абажурів, заслонений фіранками світ” [2, с.16]; 2) епітети позитивної оцінки — “Дідусь білий увесь — в білих полотняних штанях і сорочці, з білою бородою зазирає в вулики...” [2, с.48]; 3) епітети негативної оцінки — “Біля крайнього столика сидить бравий майор — чорнобривий, з м’ясистим носом” [2, с.27].
У мовну тканину романів, окрім метафор, епітетів, порівнянь, уводяться символи. Наскрізним образом-символом у творах є слово очі, що є ядровим серед назв зору, і тому часто вживається митцем. У І.Багряного це слово функціонує зі значенням — дзеркало душі загнаних терором невинних: “Крізь заґратовані діри дивилися тоскно ґрона мерехтливих очей” [2, с.5]; або набувають значення помсти: “А ті очі, очі! Вони йому отруїли спокій і сон, вони отруїли далебі, все життя” [2, с.34]; виражають почуття гідності й непереможності: “Очі замордованої, розчавленої, але непереможної жертви” [2, с.36].
У романах слово очі співвідноситься з низкою епітетів, майстерно дібраних автором: гарячкові, блискучі, витріщені, безтямні, допитливі. Вони глибоко розкривають ідею автора і виступають як засіб створення чуттєвих образів. І.Багряний подає низку синонімічних назв на позначення очей: ґрона очей, ґрона крапок, дві цятки, дві краплини, криваві росинки.
Інтонації живого, схвильованого, невимушеного мовлення створюються назвами на позначення зорових відчуттів, уведеними до стилістичної фігури еліпсу. Вони надають висловлюванню динамічності, експресії. Наприклад: “Отак, як гори перейдеш, ото бачиш — синіє” [2, с.74].
У І.Багряного деякі назви на позначення запахових, зорових та слухових відчуттів створюють дуже виразний стилістичний засіб мови — антитезу, яка реалізується у таких висловлюваннях: “Виходили справді гарні речі, з найтоншими нюансами чорного й білого тону” [1, с.364]. У романах письменника є також слова, що вступають в антонімічні стосунки лише в контексті: ясні — чорні, тиша — шелест. Наприклад: “Всякі неймовірні події, ясні радості й чорні трагедії золотого, чудесного юнацтва” [1, с.30].
Таким чином, І.Багряний у своїх творах “Сад Гетсиманський” i “Тигролови” використовує стилістичні прийоми, елементами яких є мовні засоби вираження концептів запаху, смаку, дотику, слуху та зору, що активно вживаються у складі лінгвостилістичних засобів у його мoвi з метою урізноманітнення й удосконалення словесно-художнього образу, збагачують систему виражально-зображальних засобів стилю письменника.

Література

1. Багряний І. Сад Гетсиманський. — К.: Наукова думка, 2005. — 548 с.
2. Багряний І. Тигролови. Роман // Дніпро. — 1991. — № 1. — C.4-61.
3. Багряний І. Тигролови. Роман // Дніпро. — 1991. — №2. — C. 4-89.
4. Гайдаєнко І. Семантична основа концепту “слух” у творах М.Коцюбинського // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова: Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць. — К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2008. — Вип 4. — С. 399-404.
5. Тарасов Л. К вопросу о лингвистической природе метафор // Русский язык в школе. — 1980. — № 4. — С.64-67.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)