Історія

Всеукраїнське товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка
Херсонська обласна організація

Державний Архів Херсонської області

Голод... Різні думки спадають, коли чуєш це слово. Наше покоління не знає, що це таке. Ми маємо вдосталь їжі й не замислюємося над тим, що їстимемо завтра. Коли чуємо слово "голод", уявляємо порожній холодильник, неприємне відчуття в животі, шалений апетит... Але не те, що уявили б люди, які пам'ятають страшне лихо сорок сьомого, а ті, що пережили тридцять третій, не захочуть, можливо, і згадувати.

Голодне лихоліття, яке випало на долю українського народу, найболючіше зразило дітей. Вони виявилися найменш захищеними, не брали участі у колгоспному виробництві, а відтак не одержували рятівних 100-300 грамів хліба на працюючого. За переписом 1926 року , діти віком до 14 років становили 38 % сільського населення, тобто більше його третини. Дітей віком до 4 років виявилося 16% - тобто у голодний 1933 рік їм мало виповнитися по 10 років. Та не судилося.

Командир крейсера «Очаків» ^[1]

Смерть за ідею – доля почесна.

Правда з престолу диявола скине!

Хай нас огорне сила чудесна.

Згине багато – слава не згине!

Хто се? Чий голос щоночі просить: "Хлібця! Хлібчика дай! Мамо, матусю, ненечко! Крихітку хлібця". Хто водить за мною запалими очима-криницями, очима, у які перелилися всі страждання, муки й скорботи роду людського і розпинає душу мою на хресті всевишньої печалі? Чий же це мільйоноголосий стогін у мені? Хто щоночі будить, стогне, квилить, плаче і веде у холодну ріку, де розлилися не води, а сльози мого народу? У ній ні дна, ні берегів…

Минуло вже понад 60 років, як я вперше побачив археолога Віктора Івановича Гошкевича. Тоді ми, херсонська молодь, зачитувалися його книжкою “Клады и древности Херсонской губернии”. Ця книжка вийшла в Херсоні у 1903 році і викликала у нас романтичну зацікавленість рідними околицями.

(Продовження. Початок у попередньому випуску)

ІВАН МИТРОФАНОВИЧ ЛУЦЕНКО

Уперше почув я ім’я Олеся десь ще перед російською революцією 1905 року в розмовах членів Української Старої Громади в Херсоні. Члени Громади по суботах збиралися “на шклянку чаю” в домі Андрія Грабенка (літературний псевдонім — А. Конощенко), у Феофана Василівського (чоловіка Дніпрової Чайки), у письменника й поета Миколи Чернявського або у лікаря Івана Козубова, який мав великий дім на Воєнному Форштадті.