Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Херсонський державний університет
Міжкафедральна наукова лабораторія “Українська література в англомовному світі”
Таврійська фундація (Осередок вивчення української діаспори)
м. Херсон
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Херсонський державний університет
Міжкафедральна наукова лабораторія “Українська література в англомовному світі”
Таврійська фундація (Осередок вивчення української діаспори)
м. Херсон
Дев’ятий випуск “Вісника Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори)” містить наукові й літературно-мистецькі матеріали, присвячені діяльності визначних представників українського зарубіжжя, а також Причорномор’я. У збірнику подається культурно-мистецька хроніка, відомості про вшанування в Таврійському регіоні письменників і науковців з діаспори та Південної України.
Євген Маланюк - один з найактивніших діячів українського літературного процесу в еміграції. Його ім'я впродовж сімдесяти років було на його батьківщині під забороною, а книжки поета лежали в глибоких спецфондах.
Є.Маланюк був чи не єдиним з наших поетів, який призначення митця розглядав як вихователя народу, його проводиря. Тому переконливо звучали у його знаменитому "Посланії" такі слова:
Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її поети.
Дмитро Васильович Маркович (1848-1920) – талановитий український письменник, що мав красномовне життєве і творче кредо, якому ніколи не зраджував: «Треба жити по-новому, люблячи людей!..». Тож і зображував життя селян з теплом, любов’ю і розумінням. Перед нами постають часи сваволі царських урядовців та щирі, людяні герої (селяни-хлібороби, трудівники), які попри все прагнуть до кращого життя. Дмитро Маркович зображує степові хутори Півдня України та їх жителів, що мають своєрідні власні назви. Розглянемо онімний простір творів Д.Марковича.
У мові художнього твору синоніми - важливий стилістичний засіб. Вони сприяють точному і водночас образному відтворенню думки і являють собою яскраво виражений процес удосконалення засобів загальнонародної мови.
У мові є невичерпні запаси виражальних засобів, за допомогою яких наше мовлення стає більш виразним. Це передусім засоби художнього і звукового мовлення. Виразність включає в себе й образність мовлення. Ця його якість передбачає вживання слів і словосполучень у незвичайному, метафоричному значенні, що дає змогу образно, художньо відтворити дійсність.
Мова художньої літератури - це не звичайна мова вербальних понять, а мова образів, матеріальність яких виявляється у мовній будові твору. Л.В.Щерба метою і завданням вивчення мови художнього твору вважав "показ тих лінгвістичних засобів, через які виражається ідейний і пов'язаний з ним емоційний зміст літературних творів" .
Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав
Пишіть реферати та курсові.
При передруці посилання залишайте на місцях!