Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. День святого Миколая
Олег Олексюк. А у нас був Тарас
Микола Братан. Їде батько Махно
Микола Братан. Побите серце
Ігор Проценко. Цвіт вишні
В.Плаксєєв, В.Кулик. А стежечка біжить від літа

Літературознавство

У розділі зібрані літературознавчі статті, розвідки, наукові дослідження української літератури, творчості українських письменників.

Текстотвірна роль метафори в організації образно-змістової структури роману “Сад Гетсиманський” Івана Багряного

Олексенко В. Текстотвірна роль метафори в організації образно-змістової структури роману “Сад Гетсиманський” Івана Багряного // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 73-93. - [Мовознавство].

Художній текст є результатом емоційно-інтелектуальної психологічної, мовно-творчої діяльності письменника. У таких текстах найповніше відтворюються позамовні чинники: знання рідної мови, традицій і звичаїв народу, внутрішній світ митця, його особливий спосіб сприйняття навколишньої дійсності. На думку В. Адмоні, “художній текст – це духовне чуттєво-понятійне пізнання світу, яке є результатом специфічного (егоцентричного) стану художника і втілюється у формі мовленнєвого висловлювання” [1, с. 120].

Персоналії: 
Міфологічно-ритуальний світ у повістях “Москалиця” та “Черевички Божої матері” М. Матіос

Клещевникова В. Міфологічно-ритуальний світ у повістях “Москалиця” та “Черевички Божої матері” М. Матіос // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 63-72. - [Літературознавство].

Повернення до національної першооснови є одним із характерних явищ сучасної української літератури. Широке змалювання українських традицій, звичаїв, обрядів, замовлянь, віщувань тощо засвідчує, “якої художньої якості може досягти автор, якщо він повертається до джерел, а в літературі таким джерелом є міфічний субстрат” [3]. Відзначаючи це, Д. Дроздовський наголошує на високій художній майстерності М. Матіос, видатного прозаїка, поета та публіциста нашого часу. Сама письменниця акцентує тісний зв’язок її біографії з історією рідного роду та краю: “Усі трансформації, які відбуваються в мені, моєму світогляді, оцінках тощо, зав’язані винятково на моїх горах, на гуцульській Буковині” [13, с. 5].

Персоналії: 
Архетипний образ лицаря в художній інтерпретації Емми Андієвської та Галини Пагутяк

Бокшань Г. Архетипний образ лицаря в художній інтерпретації Емми Андієвської та Галини Пагутяк // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 59-62. - [Літературознавство].

Розглядаючи літературну рецепцію героїчного міфу, Є. Мелетинський зазначає, що культурний герой вищої формації захищає від “хтонічних, демонічних сил, бореться з ними, знищує їх як тих, хто заважає мирному життю людства” [5, с. 18]. Архетипний образ лицаря як одна з трансформацій архетипу героя має самобутні версії в художній інтерпретації Е. Андієвської та Г. Пагутяк.

Художня рефлексія героя в романі Уласа Самчука “Волинь”

Дмитриченко А. Художня рефлексія героя в романі Уласа Самчука “Волинь” // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 56-58. - [Трибуна молодого дослідника. За матеріалами VI Всеукраїнської студентської наукової конференції “Література української діаспори у світовому історико-культурному контексті”]

Актуальність нашої статті визначається провідною роллю українського письменства у збереженні літературних традицій. Зокрема, вагомим є внесок митців-емігрантів, представників українського зарубіжжя, серед яких виділяється Улас Самчук як обдарований прозаїк-традиціоналіст, талановитий публіцист та літературний критик. Він належить до групи діячів, які опинилися за кордоном та тривалий час вважали своїм культурно-організаційним центром Прагу: “...Тут я визрів як письменник, тут появилися основні мої писання, тут формувалися мої ілюзії, мої фата-моргани, мої суперечності. Тут пізнав я певне число людей моєї мови, з якими судилося ділити долю і недолю мого життя” [5, с. 203]. Прозу “празької школи” В. Державин називав вагомою за змістом та цікавою за формою.

Персоналії: 
Своєрідність поетичного доробку Василя Барки

Мандич Т. Своєрідність поетичного доробку Василя Барки // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 52-55. - [Трибуна молодого дослідника. За матеріалами VI Всеукраїнської студентської наукової конференції “Література української діаспори у світовому історико-культурному контексті”]

Василь Костянтинович Очерет (таке справжнє ім’я Василя Барки) – український прозаїк, поет, перекладач ХХ ст. Він став автором відомого роману про Голодомор, а загалом написав близько 20 книг. Невизнаний світом український модерніст, ізольований “геній” діаспори впродовж 50 років активно творив, живши на околиці Нью-Йорка [1].

Актуальність дослідження пояснюється потребою глибшого вивчення віршів Василя Барки. Тож приділяємо увагу тим творам, які потребують більш детального аналізу.

Персоналії: 

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)