1                                        * * *

Отой фокстрот!.. Оте гілок гойдання,

Карпатський ліс, гориста далина

І незагойна днів минулих рана

Моя остання ще жива струна.

Комета Галлея

(фантасмагорія)

Комету Галлею

Бог зліпив із глею

Зліпив із глею

і на здивування

поселенців світу

звелів самій собі

шукать орбіту

І полетіла комета

на догоду Богу

в незвідану дорогу

Поміж болідами

шмигає

Куди летить?

Не знає

Обіч неї

з очима повними

грайвищ

вертихвістки

(зорі-білогрудки)

на чумаків

що сіль везуть

Василь Вишиваний

Минають дні…

Минають дні розкішного кохання,
Минають дні журби,
Минають дні великого страждання,
Важкої боротьби…

Одна по них у нас луна остане
Із тих минулих днів,
Що в серце наше мов весна загляне,
Мов привид майських снів,

Минають дні розкішного кохання,
Минають дні журби,
Минають дні великого страждання
Важкої боротьби…

Від автора

В історії світової літератури "Енеїда" Вергілія є поемою, яка стала зразком для наслідування і спричинила появу інших творів, що стали набутком нового літературного процесу, одночасно залишаючись дотичними до античного зразка. Це "Енеїда" італійця Д.Лаллі, француза П.Скаррона, австрійця А.Блюмауера, росіян М.Осипова та М.Котельницького, українця І.Котляревського.

Вишиванка. Число 2

Вишиванка

Херсонський літературно-художній збірник

"Енеїда" сьогодення

Василь Загороднюк

ЕНЕЇДА,
або українці не перестануть сміятися

(рімейк з "Енеїди" Івана Котляревського)

Продовження.
Початок див. у першому числі "Вишиванки"

Продовження.
Початок див. у 1 та 2 числі «Вишиванки»

Троянці довго сумували.
І пом’янувши вже не раз
Свого Тараса називали
З шанобою і без образ.
Від моря їх уже мутило,
Бо ж вік скільком їм скоротило.
Еней насупивсь, сам не свій,
Не вірив цій морській стихії,
Богів безмежній благодії.
Розплакався, немов плаксій.

Василь Загороднюк

Яр Славутич

А Вам жар-птиця наспівала
Солодку долю і гірку.
Впивалися отруйні жала
Прямо у серце козаку.
Та українські сонцепілля
Дали снагу таку міцну,
Що зловорожі бісів зілля
Лягли від злоби у труну.
Хоча колюччя на дорозі
Траплялося іще не раз
І грім лунав у передгроззі,
Неначе сталінський наказ...
Та стали Ви за Україну,
За рідну в росах сіножать,
За ту народжену дитину,
Що ім'я їй не встигли дать...
Яку спалили. Це багаття
Пече і досі нам серця,

Художник: Валентин Куценко

Мелещенко В.М.
Мій малюнок: Вірші, акровірші, оповідання, пісні. - К.-Херсон: Просвіта, 2008. - 56 с.