Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Василь Мелещенко. Мiй малюнок
Любов Єрьомічева. Дев'ятнадцать
Іван Ющук. Якщо ти українець
Вишиванка. Число 2
Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Микола Братан. Шоста заповідь

Проза

У розділі зібрані прозові твори: романи, історичні романи, повісті, оповідання, новели, казки.


Погожим весняним днем польовим шляхом їхав похилих літ селянин і віз додому кілька саджанців фруктових дерев. Дорога неблизька і селянин зупинився на узбіччі відпочити. “А що, як я тут посаджу молоду вишеньку? — подумав він. — Нехай виросте велика і розлога, сягає корінням глибини. Щовесни тішитиме людей білим шумовинням цвіту, а спекотного літа можливо хтось із подорожніх у її затінку приляже відпочити. Скуштувавши соковитих ягід, згадає мене добрим словом… А втім, звідки він знатиме, що саме я посадив цю вишню?..” — завагався селянин і вже хотів їхати далі. Кілька хвилин стояв у роздумах і нарешті вирішив: “Якщо й не згадає — не буде лиха…Все одно я вишню посаджу…”


Жив у нашому селі добрий чоловік Микита Чорновус. Веселив він земляків під гармошку, яку приніс з війни. Казав жартома, що йому сам Василь Тьоркін подарував її. Була та гармошка одна на все село, як ложка до обіду, як чарка для вина. Жодне весілля, жодне свято не обходилося без неї. Як тільки десь збиралася людська толока, там лилася весела і широка мелодія Чорновусової гармошки…
…Давно вже село обзавелося баянами та акордеонами, але люди чомусь віддавали перевагу гармошці. Вона проста й негорда в руках у музиканта з душею нарозпашку, була нерозлучною подругою його таланту. “Будь ласка, гармоністе, зіграй вальс, або фокстрот”, — просили Чорновуса і він, перебираючи чорно-білі ґудзики, видавав все, що замовляли.

Незчулася подружня пара, як дожила разом до півстолітнього ювілею. А раз дожила — даєш золоте весілля. Недільного вечора на причепуреному подвір’ї ніде яблуку впасти. Все село святкує, вся рідня. Потонуло батьківська хата у квітах і піснях. Теплий спогад викликає пісня про те, як колись зустрілися молодята, де під вербами блищить річка, про те, що вже давно відцвіла калина, а любов, що поєднала душі, досі не зронила ніжний цвіт…

Жнива... Прислухаюсь до пам’яті і постають в уяві комбайни, що пливуть полем, лишаючи за собою хмари куряви та копиці обмолоченої соломи. Бронзові хвилі пшениці б’ють прибоєм у хедер, а вгорі за штурвалом причіпного РСМ-8 уважно пильнує за всім дядько Федір. Він комбайнер і важливішої постаті на даний час у селі немає. Шанобливо величаю по імені та по батькові:
— Федоре Дем’яновичу, дозвольте штурвал потримати.
Він великодушно поступається місцем і пояснює що, коли і як робити. Мені перехоплює подих від гордощів за те, що такий шанований комбайнер під особисту відповідальність взяв мене шістнадцятилітнього школяра до себе у помічники…

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)