Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

М.Братан. Парасолька йде по місту
Вісник Таврійської фундації. Випуск 7
Микола Братан. Відчахнута віть
Йосип Файчак. Світ вирує
Вісник Таврійської фундації. Випуск 10
Микола Василенко. Усе царство — за коня!

Андієвська Е.

Топос міста у романах Емми Андієвської та А. Дебліна

Богачук В. Топос міста у романах Емми Андієвської та А. Дебліна // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Вип. 12. — К.–Херсон: Просвіта, 2016. — С. 8-12.

 

Стрімкий розвиток міста спричинив зміни у тематиці та проблематиці мистецтва. Урбаністика стала важливою складовою європейської літературної традиції, як і саме місто в житті та світосприйнятті сучасної людини. Про це свідчить значне поширення її в українській та німецькій літературах. До урбаністичної теми зверталися такі вітчизняні письменники, як М. Хвильовий (“Вступна новела”, “Арабески”), М. Івченко (“Місто вмерло”), М. Могилянський (“Честь”), В. Домонтович (“Доктор Серафікус“) тощо. Серед німецьких авторів міська тематика була відображена в прозі Т. Фонтане (“Грішниця”, “Еффі Бріст”), В. Раабе (“Хроніка гороб’ячого провулку“), Е. Кестнера (“Еміль і детективи”) та ін.

Архетипний образ лицаря в художній інтерпретації Емми Андієвської та Галини Пагутяк

Бокшань Г. Архетипний образ лицаря в художній інтерпретації Емми Андієвської та Галини Пагутяк // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 59-62. - [Літературознавство].

Розглядаючи літературну рецепцію героїчного міфу, Є. Мелетинський зазначає, що культурний герой вищої формації захищає від “хтонічних, демонічних сил, бореться з ними, знищує їх як тих, хто заважає мирному життю людства” [5, с. 18]. Архетипний образ лицаря як одна з трансформацій архетипу героя має самобутні версії в художній інтерпретації Е. Андієвської та Г. Пагутяк.

Символіка рослин у поезіях Емми Андієвської

Письменна М. Символіка рослин у поезіях Емми Андієвської // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 47-51. - [Трибуна молодого дослідника. За матеріалами VI Всеукраїнської студентської наукової конференції “Література української діаспори у світовому історико-культурному контексті”]

Традиція використання флористичних символів розпочалася ще у стародавній літературі, у таких жанрах, як міф, легенда, переказ. Вони виражають національні та загальнолюдські архетипи, їхнім джерелом слугують найдавніші міфологічні уявлення про світобудову. “Необхідно детальніше дослідити поняття, на яких ґрунтується поклоніння деревам і рослинам, – твердить Джеймс Фрезер. – Світ в цілому представляється дикунові одухотвореним; дерева і рослини не становлять винятку з правила. Дикун вірить, що вони володіють душами, подібними до його власної, і відповідно поводиться з ними” [7].

Персоналії: 
Міфологеми життя і смерті у казках Емми Андієвської

Щербан О. Міфологеми життя і смерті у казках Емми Андієвської // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 33-37. - [Трибуна молодого дослідника. За матеріалами VI Всеукраїнської студентської наукової конференції “Література української діаспори у світовому історико-культурному контексті”]

Творчість Емми Андієвської стала широко відомою в Україні від початку 90-х років. Найбільшу популярність здобула її мала проза, особливо казки. Творчість Емми Андієвської досліджували Анна Біла, Ніла Зборовська, Марко Роберт Стех, Богдан Рубчак, Петро Сорока, Людмила Тарнашинська та багато інших науковців, але на сьогодні ще недостатньо вивчені казки письменниці крізь призму міфокритики. Цим визначається актуальність теми нашої статті.

Персоналії: 
Флористичні символи у поезії Емми Андієвської
Левченко Н. Флористичні символи у поезії Емми Андієвської // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літературно-науковий збірник. Випуск 8. — К.–Херсон: Просвіта, 2012. — С. 37-41.
Флористичнi найменування вiд найдавнiших часiв широко використовувались як в уснiй народнiй творчостi, так i в лiтературi. Можемо зустрiти їх у найдавнiших мiфах, легендах, переказах, писемних пам’ятках.
Не одне поколiння митцiв зверталося до цього невичерпного джерела символiв та художнього багатства. Особливого поширення набуло використання рослинної символiки у творчостi поетiв ХХ — ХХI ст.
Паралельнiсть площин людського життя i предметного свiту флори “вважають найкращим поетичним стилем у всiх народiв, бо поетична природа слова криється в етномовнiй пам’ятi, а корiння його метафоризацiї — в глибинах нацiональної свiдомостi” [4, с.22].
Персоналії: 

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)