Де річки блакитна підкова,
Де пахне полин і чебрець,
Дитинство Олега Атькова
На хвилях гойдав Інгулець.
У ту незахмарену пору
Він степом тутешнім пропах,
І неба таврійського зорі
В його відбивались очах.
Напевне, трампліном для злету
У школі місцевій урок
Був першим... Вже потім ракета
Помчала його до зірок.
