Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Василь Мелещенко. Мiй малюнок
Микола Братан. Сузір'я Плеяд
Алла Флікінштейн. Перша сотня
Леонід Куліш. Зізнання
Іван Немченко. Євангеліє від Кобзаря
Олексюк О.В. Поетика творів Миколи Братана

Куліш М.Г.

Доля юного покоління завжди була об’єктом пильної уваги з боку “українського Шекспіра”, народженого чаплинським степом. Микола Гурович Куліш, маючи нелегке дитинство і сповнену суворих випробувань молодість, постійно звертався до означеної проблеми в різних царинах своєї діяльності, в особистому і громадському житті. В “Автобиографии члена Николаевского губисполкома и Днепровского уисполкома Кулиша” від 21 квітня 1921 року читаємо: “Детские годы прошли в крайней нужде, иногда в нищете. Отец, безлошадный крестьянин, большую часть жизни прослужил в промещичьих экономиях в качестве чернорабочего и у богатых мужиков поденщиком. Всю горесть подневольной жизни старался заглушить водкой. Мать, родом из Полтавской губернии, еще девушкой пришла в Тавриду на заработки к помещикам.

Персоналії: 

Пишу в степи тобі, Миколо,

З Херсона шлю крізь час листи,

Ну що спитав би, ясночолий,

Якби між нас з’явився ти?

 

– Ми незалежні?

– Незалежні. Війна... Ми, все-таки, живі.

– Ми мову чтим?

– Кремлівські пазли Мазайла носять в голові ще й дотепер.

– Ми землю любим, де народилися в жнива?

– На чужині себе ми губим за гріш і граємось в слова.

– Ми є заможні хлібороби, масні ґрунти в нас золоті?

– Жебрацтво світове з нас робить покірних заспаних котів.

– Ми духом дужі і сміливі?

– По кармі ходимо в хохлах, все потайні, хоч норовливі.

Не за Вітчизну. Так. За страх.

Хоч ні, химери лугандону, взяли, здається, за живе.

Персоналії: 
Сніданок комунара
Немченко І.В. Сніданок комунара: (фантазія на теми М.Куліша) // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 114.

ВІТРИ ІСТОРІЇ


Сніданок комунара

(фантазія на теми М.Куліша)

Скришені зуби в охлялого неба.
Ласі білявки — хмарки-сахарини —
Виснуть і тиснуть на очі, на ребра,
На півзотлілу думку дитини.
Ні, не дитятко лежить на травиці —
Вже й перший вус ген чорніє козачо.
Тільки… щось миршаве, кволе, безлице.
Що то з тобою зробилось, юначе?
Тіло жовтаве, немов із трупарні,
Але живе і вмирати не хоче.
Ворон махнув потойбічно-примарно:
«В інші світи понесу твої очі».
Глянув іще раз у небо самотнє,
Наче зів’яла напровесні квітка:
«Дайте поїсти, дяді і тьоті!
Я за комуну…» — Та голод не тітка…

Персоналії: 
Світоч
На 110-ліття М.Куліша
Немченко І.В. Світоч: На 110-ліття М.Куліша // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 101.
Душа його була відкрита людям,
Рахманна, як у березні рілля,
А серце променем із тьми-полуди
Маячило і пропікало груди,
Аби від горя рідний край зцілять.
Таврійським небом снив на чужині,
У Харкові — Чаплинкою й Херсоном.
Розбудженій вкраїнській стороні
Гараздів зичив і державних дзвонів.

Куліш Микола Гурович одвагу
У герцях виявляв не раз, не два,
Любов’ю й кров’ю пишучи слова:
«І розуму й добра всеперевагу
Широкий світ повинен визнавать».

Із твору в твір, від селищ і до градів
Зернята сіяв він гуманності та правди.

Персоналії: 
Куліші
Немченко І.В. Куліші // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 72.

Вкраїну славили і славлять Куліші.
Її душа зросла і з їх душі.
Найперший — був просвітник видатний,
Що оспівав затишок хутірний,
Святе Письмо вкраїнською подав,
Рівнятись на Шекспіра закликав.
А другий — підхопив цю раду щиру
І сам постав українським Шекспіром.
А Леонід Пилипович Куліш
Зібрав скарби таврійської землі,
Натхненно їх у вірші перелив,
Огнем любові душі запалив.

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 117 книг;
1,509 статей;
343 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)