У віршах Катерини Мандрик-Куйбіди страшно, як у аркані. Вони – як стиснена чека. Як зведений курок... Ця поезія – як метання ножів! Іноді ці вірші – вбивчі у своїй влучності – нагадують саркофаг, у якому похований хтось живий! Так і чекай, що ось-ось зірве віко, а над ним – товща епох... У цих віршах моторошно й жарко. Увіходячи в їхній образний світ, хочеться ридати й сміятися крізь сльози, усвідомлюючи всю трагедію народу, який без крові ніяк не може звестися з колін... Отакий ми народ. Величний у своїй непокірності!
Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав
Пишіть реферати та курсові.
При передруці посилання залишайте на місцях!