Пушкін О.С.

Я знав любов не в хмурості сумній,

Не в безнадійному блуканні,

Я знав любов у розцвітанні мрій,

У захваті, в зачаруванні…

О. Пушкін В.Ф. Раєвському

— Пішли, пішли до твоєї Кошової! — тягне мене мій сусід, коли я повернувся додому після довгого відрядження, замість того, щоб випити склянку горілки. — Я покажу тобі... Побачиш.

Він знав, що я в юності любив стояти вечорами при зорях на дерев’яному, наплавному мосту, який багато років слугував острів’янам, бо ж бетонний був недобудований через Першу світову війну.

І, раптом, залізобетонний! Високий, міцний.

Товариш розкинув руки:

— Я памятник себе воздвиг нерукотворний!

— До нього вік людська не заросте тропа, — додав я.