Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Іван Немченко. Шлях на Снігурівку
Вісник Таврійської фундації. Випуск 1
Сергій Гейко. Проти комунізму та російського шовінізму
Анатолій Дунаєв. Жива любов, жива
Микола Швидун. Ти до мене прийшла
Анатолій Анастасьєв. Територія гідності

Самчук У.

Жанрова своєрідність роману Уласа Самчука «Чого не гоїть огонь»

Проза Уласа Самчука відзначається широким жанровим діапазоном: епопея, роман, повість, оповідання, новела, нарис тощо. Особливо ж виділяється розмаїттям модифікацій романістика письменника.

Серед романних форм Уласа Самчука інтерес викликає твір “Чого не гоїть огонь”, написаний у Торонто (1948-1958) й опублікований у видавництві “Вісник” у Нью-Йорку в 1959 р. Тематично він присвячений подіям Другої світової війни, зокрема діяльності УПА. Це синтетичне прозове полотно, в якому знаходимо прикмети пригодницького, військово-історичного, ідеологічного, антивоєнного, інтелектуального, біографічного, документального роману, хроніки і навіть епопеї. А також твір має риси кіносценарію й кінороману. Вочевидь У. Сам­чук писав його з розрахунку на можливість фільмування.

Персоналії: 
Вивчення в школі поетики Уласа Самчука

Н. Плакида. Вивчення в школі поетики Уласа Самчука // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Вип. 12. — К.–Херсон: Просвіта, 2016. — С. 33-36.

 

Непростим і дуже відповідальним завданням вивчення літератури є формування національної самосвідомості учнів, гордощів за славне історичне минуле нашого народу, пробудження історичної пам’яті.

Зокрема, В. Сухомлинський зазначав, що в руках педагога слово є могутнім виховним засобом, який здатний піднести, звеличити людину в її власних очах, утвердити її патріотичну свідомість і громадянську гідність, на все життя відкрити в її серці невичерпні й вічні джерела любові до своїх предків [6].

Персоналії: 
Художня рефлексія героя в романі Уласа Самчука “Волинь”

Дмитриченко А. Художня рефлексія героя в романі Уласа Самчука “Волинь” // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 56-58. - [Трибуна молодого дослідника. За матеріалами VI Всеукраїнської студентської наукової конференції “Література української діаспори у світовому історико-культурному контексті”]

Актуальність нашої статті визначається провідною роллю українського письменства у збереженні літературних традицій. Зокрема, вагомим є внесок митців-емігрантів, представників українського зарубіжжя, серед яких виділяється Улас Самчук як обдарований прозаїк-традиціоналіст, талановитий публіцист та літературний критик. Він належить до групи діячів, які опинилися за кордоном та тривалий час вважали своїм культурно-організаційним центром Прагу: “...Тут я визрів як письменник, тут появилися основні мої писання, тут формувалися мої ілюзії, мої фата-моргани, мої суперечності. Тут пізнав я певне число людей моєї мови, з якими судилося ділити долю і недолю мого життя” [5, с. 203]. Прозу “празької школи” В. Державин називав вагомою за змістом та цікавою за формою.

Персоналії: 
Функційно-стилістичні особливості дієслівних синонімів у творах Уласа Самчука

Олексенко В., Рембецька О. Функційно-стилістичні особливості дієслівних синонімів у творах Уласа Самчука // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літ.-наук. зб.: Вип. 7. — К.–Херсон: Просвіта, 2010. — С. 60-69.

Проблема вивчення мови художніх творів має тривалу історію, вона по-різному розв’язувалася залежно від рівня розвитку мовознавства й суміжних із ним наук, від світоглядної позиції дослідника. У сучасному мовознавстві у витлумаченні категорій “лінгвістична поетика”, “поетична мова”, “мова художньої літератури”, а також “теорія поетичної мови”, “художня мова” та ін. немає єдності думок. Причину розбіжності у поглядах учених слід шукати не тільки у відсутності розробки загальних методологічних основ вивчення мови художньої літератури. Розходження в поглядах цілком правомірні, бо художній твір і його мова є явищем складним і багатовимірним, через що може досліджуватися в багатьох аспектах, які тільки в єдності можуть дати цілісне уявлення про явище.

Персоналії: 
Структурні параметри та текстотвірний потенціал парцельованих конструкцій у художньому тексті
(на матеріалі романів "Марія", "Волинь" У.Самчука)

Олексенко В. Структурні параметри та текстотвірний потенціал парцельованих конструкцій у художньому тексті: (на матеріалі романів "Марія", "Волинь" У.Самчука) // Вісник Таврійської фундації: Вип. 6. — К.–Херсон: Просвіта, 2009. — С. 35-47.

Художній текст – це організована певним чином система, що характеризується наявністю елементів комунікації, специфічністю їх набору та особливою структурою відношень між ними. Ситуація позамовної дійсності може бути репрезентована у вигляді різних синтаксем, а добір формальних засобів вираження змісту впливає на характер експресивного насичення конструкції. Завдяки розчленуванню синтаксичного утворення, побудованого за структурою речення, стають можливими варіювання різних лексико-семантичних відтінків значень, що виникають унаслідок образно-естетичної конкретизації й індивідуалізації змістових відрізків. Одним із найколоритніших засобів увиразнення, що ґрунтується на основі синтаксичного перерозкладу, розчленування, вияскравлення окремих компонентів, є парцеляція.

Персоналії: 

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 117 книг;
1,509 статей;
343 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)