Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вишиванка. Число 4
Микола Братан. Шоста заповідь
Валентин Плаксєєв. Лети, моя пісне, лебідкою!
Іван Немченко. Шлях на Снігурівку
Ігор Проценко. Мої дороги
Наталя Коломієць. Я щаслива

Самчук У.

Жанрова своєрідність роману Уласа Самчука «Чого не гоїть огонь»

Проза Уласа Самчука відзначається широким жанровим діапазоном: епопея, роман, повість, оповідання, новела, нарис тощо. Особливо ж виділяється розмаїттям модифікацій романістика письменника.

Серед романних форм Уласа Самчука інтерес викликає твір “Чого не гоїть огонь”, написаний у Торонто (1948-1958) й опублікований у видавництві “Вісник” у Нью-Йорку в 1959 р. Тематично він присвячений подіям Другої світової війни, зокрема діяльності УПА. Це синтетичне прозове полотно, в якому знаходимо прикмети пригодницького, військово-історичного, ідеологічного, антивоєнного, інтелектуального, біографічного, документального роману, хроніки і навіть епопеї. А також твір має риси кіносценарію й кінороману. Вочевидь У. Сам­чук писав його з розрахунку на можливість фільмування.

Персоналії: 
Вивчення в школі поетики Уласа Самчука

Н. Плакида. Вивчення в школі поетики Уласа Самчука // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Вип. 12. — К.–Херсон: Просвіта, 2016. — С. 33-36.

 

Непростим і дуже відповідальним завданням вивчення літератури є формування національної самосвідомості учнів, гордощів за славне історичне минуле нашого народу, пробудження історичної пам’яті.

Зокрема, В. Сухомлинський зазначав, що в руках педагога слово є могутнім виховним засобом, який здатний піднести, звеличити людину в її власних очах, утвердити її патріотичну свідомість і громадянську гідність, на все життя відкрити в її серці невичерпні й вічні джерела любові до своїх предків [6].

Персоналії: 
Художня рефлексія героя в романі Уласа Самчука “Волинь”

Дмитриченко А. Художня рефлексія героя в романі Уласа Самчука “Волинь” // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 56-58. - [Трибуна молодого дослідника. За матеріалами VI Всеукраїнської студентської наукової конференції “Література української діаспори у світовому історико-культурному контексті”]

Актуальність нашої статті визначається провідною роллю українського письменства у збереженні літературних традицій. Зокрема, вагомим є внесок митців-емігрантів, представників українського зарубіжжя, серед яких виділяється Улас Самчук як обдарований прозаїк-традиціоналіст, талановитий публіцист та літературний критик. Він належить до групи діячів, які опинилися за кордоном та тривалий час вважали своїм культурно-організаційним центром Прагу: “...Тут я визрів як письменник, тут появилися основні мої писання, тут формувалися мої ілюзії, мої фата-моргани, мої суперечності. Тут пізнав я певне число людей моєї мови, з якими судилося ділити долю і недолю мого життя” [5, с. 203]. Прозу “празької школи” В. Державин називав вагомою за змістом та цікавою за формою.

Персоналії: 
Функційно-стилістичні особливості дієслівних синонімів у творах Уласа Самчука

Олексенко В., Рембецька О. Функційно-стилістичні особливості дієслівних синонімів у творах Уласа Самчука // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літ.-наук. зб.: Вип. 7. — К.–Херсон: Просвіта, 2010. — С. 60-69.

Проблема вивчення мови художніх творів має тривалу історію, вона по-різному розв’язувалася залежно від рівня розвитку мовознавства й суміжних із ним наук, від світоглядної позиції дослідника. У сучасному мовознавстві у витлумаченні категорій “лінгвістична поетика”, “поетична мова”, “мова художньої літератури”, а також “теорія поетичної мови”, “художня мова” та ін. немає єдності думок. Причину розбіжності у поглядах учених слід шукати не тільки у відсутності розробки загальних методологічних основ вивчення мови художньої літератури. Розходження в поглядах цілком правомірні, бо художній твір і його мова є явищем складним і багатовимірним, через що може досліджуватися в багатьох аспектах, які тільки в єдності можуть дати цілісне уявлення про явище.

Персоналії: 
Структурні параметри та текстотвірний потенціал парцельованих конструкцій у художньому тексті
(на матеріалі романів "Марія", "Волинь" У.Самчука)

Олексенко В. Структурні параметри та текстотвірний потенціал парцельованих конструкцій у художньому тексті: (на матеріалі романів "Марія", "Волинь" У.Самчука) // Вісник Таврійської фундації: Вип. 6. — К.–Херсон: Просвіта, 2009. — С. 35-47.

Художній текст – це організована певним чином система, що характеризується наявністю елементів комунікації, специфічністю їх набору та особливою структурою відношень між ними. Ситуація позамовної дійсності може бути репрезентована у вигляді різних синтаксем, а добір формальних засобів вираження змісту впливає на характер експресивного насичення конструкції. Завдяки розчленуванню синтаксичного утворення, побудованого за структурою речення, стають можливими варіювання різних лексико-семантичних відтінків значень, що виникають унаслідок образно-естетичної конкретизації й індивідуалізації змістових відрізків. Одним із найколоритніших засобів увиразнення, що ґрунтується на основі синтаксичного перерозкладу, розчленування, вияскравлення окремих компонентів, є парцеляція.

Персоналії: 

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 117 книг;
1,506 статей;
343 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)