Проблема вивчення мови художніх творів має тривалу історію, вона по-різному розв’язувалася залежно від рівня розвитку мовознавства й суміжних із ним наук, від світоглядної позиції дослідника. У сучасному мовознавстві у витлумаченні категорій “лінгвістична поетика”, “поетична мова”, “мова художньої літератури”, а також “теорія поетичної мови”, “художня мова” та ін. немає єдності думок. Причину розбіжності у поглядах учених слід шукати не тільки у відсутності розробки загальних методологічних основ вивчення мови художньої літератури.