Тичина П.

Значне поширення пейзажно-медитативної лірики у перші десятиріччя ХХ ст. було підготовлене попереднім розвитком філософського струменя у поезії. Яскраві й самобутні зразки цієї синтетичної жанрово-тематичної форми створили Павло Тичина, Томас Стернз Еліот. Типологічна схожість між цими поетами виявляється у зверненні до однакових жанрів та деяких художніх прийомів, проте й відмінності між ними значні, оскільки виявляються вже на ментальному рівні.

 «Сонячні кларнети» явили поета вже сформованого і
високо оригінального в художньому розумінні…
«Сонячними кларнетами» промовляла душа добра і гуманна,
чиста, в своїй людяності, як кришталь,
бентежно-чуйна до краси природного світу, до жадання гармонії між людьми»

Леонід Новиченко

Творчість Василя Барки - етапне явище в історії відродження та утвердження національної духовної культури українського народу. У центрі уваги дослідників (Ю.Косача, О.Лятуринської, Б.Рубчака, Ю.Шереха, Ю.Коваліва, Є.Сверстюка та ін.) перебувають переважно лірика і романи письменника (найбільше "Жовтий князь"). Проте залишається ще чимало недосліджених аспектів творчості В.Барки.