Художня проза Федора Заревича – явище самобутнє і цікаве, адже у ній ми спостерігаємо неординарність мислення автора, його проникливий психологічний аналіз, відчуття потреб часу. Естетичні пошуки письменника були пов’язані зі зміною орієнтацій «романтизм – реалізм». Хоча для західноукраїнської прози довгий час провідним залишався романтизм з його характерною емоційністю, чутливістю і ліризмом, естетизацією народного життя й обрядовості, а також індивідуалізмом та стремлінням до свободи.