рецензія

Пожвавлення літературного процесу Херсонщини початку XXI століття, попри всі негаразди, підтверджується, окрім персональних авторських видань, колективними збірками, альманахами, антологіями. Серед них вирізняються альманахи «Степ», «Елінг», колективні видання «Вишиванка», «Молода муза», «Парус надежды».

Свободу як духовну домінанту дуже гостро відчувають люди творчі, одержимі її ідеєю не за чиєюсь вказівкою, а внутрішньою душевною потребою. Це одна з визначальних тез, на нашу думку, що пояснює джерела і творчого шляху Кости Левановича Хетагурова (1859-1906) – осетинського поета, художній життєпис якого втілено у книзі «Золото нетлінної душі» (Херсон, 2010) Катерини Савченко. Дослідниця, посилаючись на факти, аналізує твори цього автора в сув’язі з його життєвою долею, що дає аргументоване бачення й розуміння цієї особистості, доля якої пов’язана з Херсоном.

У шевченківські дні 2016 року в літературно-мистецький простір Херсонщини проверстав дорогу альманах “Степ” №23. Цього ж року виповнюється 130 літ із часу виходу в світ його першого числа. Виникає закономірне питання, а чому за такий тривалий проміжок часу вийшло друком лише 23 номери? Це в середньому на 5 років – один випуск. Справа в тому, що 1886 року побачив світ перший номер “Степу”, який був конфіскований, а хто був причетний до його видання, розповсюдження, зазнали переслідувань, утисків, арештів.