Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Василенко. Сердце - не камень
Микола Братан. Зорі падають в моря
Сергій Гейко. Проти комунізму та російського шовінізму
Іван Немченко. Квітка України
Ігор Проценко. Мої дороги
Микола Братан. День святого Миколая

Щерба Т. Єдність душі з душею Батьківщини: (про збірку поезій Миколи Василенка «Тавровані зоряниці») // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 13. — К.–Херсон: Просвіта, 2017. — С. 304-308.

Єдність душі з душею Батьківщини
(про збірку поезій Миколи Василенка «Тавровані зоряниці»)

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!…

Леся Українка

 

У видавництві “Просвіта” за сприяння Херсонської обласної організації Народного Руху України побачила світ книжка відомого на теренах Таврійського краю і далекого зарубіжжя Миколи Василенка “Тавровані зоряниці” (2011). До неї увійшло 564 вірші, які розміщені у 5 розділах: “Супроти вітру” (71 вірш); “Вінок надгробних написів” (86 віршів); “Кошик катренів” (298 вірш); “Автографи пам’яті” (81 вірш); “Каравели балад” (28 творів).

Усі ці вірші, написані автором у другій половині минулого століття, довго не були оприлюднені, бо поет Микола Василенко – колишній політв’язень, який поневірявся у сталінських концтаборах на Далекій Півночі з 1947 до 1955 рік. Тому за часів радянської цензури його твори не могли побачити світ, але поет ретельно зберіг тоді написане. І сьогодні його слово винесено на обшири сучасності.

Мені вже не раз доводилося писати про його доробок, висвітлювати в обласній періодиці та фахових журналах, колективних збірках, альманахах тематичне розмаїття поезії і прози, щоденникових записів, дивуватися потужному творчому потенціалу митця.

Реальні враження від пережитого самим автором, побратимами по нещастю знайшли відображення у полум’яному слові, яке заборонялося більше 50 років і тільки тепер вибухнуло під такою метафоричною назвою “Тавровані зоряниці”.

Тексти збірки написані з громадянською пристрастю на болючі теми того часу. Вони відзначаються широкою творчою амплітудою традиційних форм і зразками поетичного модерну.

До кожного розділу збірки вдало підібрані епіграфи – влучні вислови знаних людей у всьому світі.

До першого розділу автор бере слова Левка Лук’яненка:Я належу до тих, ким рухає не злоба до ворогів, а любов до України”. І під це мотто підпорядковане кожне слово поета, як от: “Сторожа”, “Дух – живий!”, “Зона”, “Сіймо зерна свободи”, “Інта”, “Сподівання”, “Задля тебе, Україно”, “Не смійтеся, блазні”, “Хто ти?”, “Хто?”, “Слово”…

Краще про це свідчать твори самого автора, наприклад, вірш “Сторожа” з заувагою щодо часу й місця написання “Інта, 1950”. Ідеться про місто в Заполяр’ї, де в часи сталінщини знаходилися концтабори політичних в’язнів, де залишились і василенківські сліди. Наведемо цей текст повністю:

Як вампіри косоокі,

П’ є сторожа з мене соки.

Доокола ніч сумна,

Ніч, хурделя – чужина.

 

Сніг, як смерть, – ламкі мости.

Їх мені не перейти,

Не порвати хижий дріт,

Не зробити переліт.

 

Хоч година непогожа

І не спить моя сторожа,

Дремену у рідний край,

І як звати – забувай.

А ось вірш-портрет цього забутого Богом містечка, з якого ліричний герой поривається на волю, до України. Ці рядки з далекого 1952 року:

Інта в зморі. Пізній час.

Хотів би зараз птахом стати

І полетіти, де Тарас

На кручі спить;

Де Божий шлях,

Чумацький Шлях висить мостом

Над чорноліссям і Дніпром;

Де перші вірші написав

Про Сагайдачного й свободу;

Де мову рідного народу,

Як суть свого життя сприйняв.

Хотів би зараз бути там,

Вклонитись рідним берегам,

Тюрму залишити катам.

У цій збірці Микола Василенко постає істориком і біографом свого народу. Він був і залишається борцем за незалежність України і вільний, безцензурний розвиток української мови.

 

Я тебе у серці

свято бережу;

задля тебе тиші

перейшов межу

і зелені вірші,

сонячні думки,

пронести бажаю

в Храм твій гомінкий.

 

Я за тебе здавна,

мов гора, стою,

у снігах гартую

молодість свою.

Хоч щодня голодний

і німіє кров,

на платню нечистих

не іду й не йшов

(“Задля тебе, Україно”, 1954).

Художній твір завжди глибинніший і складніший від життєвої конкретики. Мене вражає широта мотивів цієї збірки, афористичність висловів, добірна художня образність не лише в громадсько-політичній ліриці, а й у пейзажній, інтимній, філософській.

Наче скеля, міцні ми у нашому слові,

Його крил не зламати ворожим рукам.

Рідне слово, – небесна потуга у крові, –

Запливає у серце, мов хвиля дзвінка.

(“Слово”)

Вражає глибинна обізнаність не лише з сучасним для автора життям, а й із історичним минулим, яскравими особистостями давніх часів і сьогодення (вірші “Дорога до Істини”, “Балада про свободу”, “Вікно в Європу”, “Притча про хліб”, “Притча про пророка”, “Серце заповів батьківщині”, “Петро Калнишевський”, “Memento mori” та ін.).

Людина шукає істину,

ворушить давнину,

одухотворюється світлом

національної ідеї,

полиском рідних прапорів…

Людина живе на глевтяках і воді,

ладна до жертовних дій,

тільки б не спокуситися на олжу

 і не покритися ржею…

Людина грудьми закриває цівку кулеметів,

перетворюється в білих птахів,

у дощ і сніг…–

І народжується животворна суть.

Камінь починає говорити,

темрява зникає –

і забруньковується

нове дерево життя.

(“Дорога до Істини”)

Переживши випробування, Микола Василенко зберіг національну і людську гідність, любов до українського слова і України; виклав на папір, як на вівтар перед Богом, свої спогади, роздуми, надії.

Немов рисак, який шалено біг,

Мій вірш, бувало, спотикався й падав.

Його підступно ударяла зрада,

А він до звершень закликав усіх.

 

Ішов крізь ніч, зривався з гір і стін,

Але свою дорогу добре бачив.

Нехай, як правда, торжествує він,

І світить людям полум’ям гарячим.

(“Мій вірш”)

Про творчість нашого земляка Дмитро Павличко сказав так: “Поет ставить у центр свого “Я” свою Вітчизну, задля якої він страждає, і це усвідомлення єдності своєї душі із душею батьківщини допомагає йому витримати катування, злигодні і приниження”.

Тож маємо бути вдячні долі, що поруч із нами живе “живий смолоскип”, високодостойний поет-громадянин Микола Василенко. 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 117 книг;
1,508 статей;
343 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)