Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Побите серце
Анатолій Анастасьєв. Борозенське - це з-під лемеша
Сонце на рушнику
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 3
Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Севастопольський зошит; Ключі від щастя; Герої; Пантікапей; Друг
Бібліографічний опис: 
Шупта Д. Севастопольський зошит; Ключі від щастя; Герої; Пантікапей; Друг // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літ.-наук. зб.: Вип. 7. — К.–Херсон: Просвіта, 2010. — С. 192-196.

Севастопольський зошит

 

Нікому не набив оскому,

Рад його я кожному штриху.

Півстоліття зошиту оцьому,

Котрий міг потертись на труху.

 

Зошиту моєму на роздоллі

Міг би вже стояти монумент.

Зошити такі колись у школі

Учні затирали просто вщент.

 

І не сподіваючись на ожид

На ждання, що як торішній сніг,

Мій колишній незабутній зошит

Вірші севастопольські зберіг.

20.11.2006

Одеса

 

 

Ключі від щастя

 

Темрява скрізь – вдень і уночі.

Ми від щастя втратили ключі.

Таврувала рабська нас печать.

Ми забули день, коли почать.

 

Чаклувала нас лиха сестра

І приспала всіх біля Дніпра.

А щоб спав Дніпро, Десна, Сула –

На століття пута нам плела.

 

Щоб жили ми – лиш її умом,

Щоб ми звиклися з її ярмом,

Щоб забули звичаї свої

Й не цурались рабської шлеї.

 

Щоб забули все, що нам любить,

Почала з нас кров гарячу пить

Й держить наше серце на вістрі,

Щоб служили ми такій сестрі.

1957

Севастополь

 

 

 

Герої

 

Нам, долаючи кожну крутизну,

Пам’ятать, що на бранному полі,

Хто загинув за рідну Вітчизну,

Буде вічно в життєвому колі.

 

Ваші подвиги в часі не стерті,

Оцінить їх не здатні мізерці.

Пам’ять болю й геройської смерті

Проростають у кожного в серці.

 

Хто поля розміновував мінні,

Хто боровся врукопаш без зброї…

Ви були не стальні й не камінні,

А звичайні земляни – Герої.

 

Травень 1957

Малахів курган

Севастополь

 

 

Пантікапей

 

Іванові Липі,
уродженцю міста Керч.

 

Процвітала країна багата,

Фатум зиску собі тут не мав –

Все було у царя Мітрідата,

Він розумним правителем став.

 

Час веселий столиці морської,

Звідки родом Геракл й Прометей –

Не чужинські, а наші герої –

І пишавсь ними Пантікапей.

 

Царський дух тут ще й досі богує

На кордонах морських берегів,

Бо держава, що хлібом торгує,

Знаю точно – не мала рабів.

 

У царя була повна комора

Добр усяких і різних скарбів.

У міста Середземного моря

Хліб він віз і ніколи – рабів.

 

Цар не був ні для кого лакеєм,

Був самому він богові брат.

Піднялась понад Пантікапеєм.

З царським ім’ям гора – Мітрідат.

 

Тут зійшлися дороги і траси

І з далеких, і з ближніх світів.

Штучно створені пишні тераси

Обливалися цвітом садів.

 

Благодійність плекала цариця,

Тут лунав спів і радісний сміх.

І покрівель міцна черепиця

Рятувала в негоду усіх.

 

Цокотіли міщанок підківки,

Поселяючи в душах тепло.

І з відлунням міської бруківки

Йшов добробут у кожне житло.

 

Море кликало кожного в синьку,

Не корилось ніякій біді.

У багатих помешканнях тиньку

Тонко фрески вкривали тоді.

 

Вік із часом не витримав лови,

Між світами напружив струну.

Час засипав сміттям і будови,

І міцну оборонну стіну.

 

Неприваблива, бачте, арена,

Де історія вершить огром.

І нещадні кочові племена

Свій доконують дикий розгром.

 

Відбулися повстання і кризи…

Грім, пожежа – і тиша в золі.

Барабани колон і карнизи

З капітелями зникли в землі,

 

Зникли образи божих назвалищ.

Зник зачин мудрих давніх царів –

Все пішло в надбання сміттєзвалищ,

Стало все надбанням пустирів.

 

Всім дісталася доля коржава –

Небо в зорях чи, може, в дірках?

Рабовласницька давня держава

Ойкумену тримала в руках.

 

Розгорілись діла богоборчі

І людська проявилася суть.

В смерку сяйва народиться Корчів,

Котрий Керчю нарешті назвуть.

 

Не позбавлений духу лицарства,

Квапся ти на футбол і хокей.

Зойк відлуння Боспорського царства

Зі столицею Пантікапей.

 

 

Друг

 

Роки пролинуть норовисто,

Не запримітиш, де й вони.

І розлетиться товариство

Опалим листям восени.

 

Відшурхотить пожухле листя

І не поскаржиться сові.

Тебе влаштує дармовиця –

Грибів дарунки лісові.

 

Трофеї у твоїй валізі.

Твій шал розвіявсь шебутний

До п’яна вештатися в лісі

І там убити вихідний.

 

Несем в помешкання домашні

Дух лісових боровиків.

Ми, очевидно, неуважні –

Не помічаєм плин років.

 

Роки за роками ганяють.

Уважніше поглянь довкруг –

Колишніх друзів не міняють,

Бо найцінніший давній друг.

 

Лишив сьогодні на долівці

Упівський запах підошов,

Друг, що і досі у криївці,

Якої ворог не знайшов.

1957

Севастополь

 

Автор: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!





Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)