Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Любов Єрьомічева. Пісня надії
Анатолій Анастасьєв.Осінній дисонанс
Микола Швидун. Ти до мене прийшла
Микола Братан. Гіркі експромти
Микола Каляка. Збуджені альманахом “Степ”
Наталя Коломієць. Я щаслива
Просто неба; Індіанці; Осіннє
вірші

Просто неба

 

Сонце ловили своїми блідими тілами,

Там, просто неба, де літо все грало у хованки.

Вірили в те, що загояться рани і злами.

Мріяли. Зміст у житті все шукали прихований.

 

Там фотографії – пазлами в пам’ять нашу.

Ми молоді були: ще не втомилася молодість.

Ще доїдаємо власну заварену кашу

З медом, який від життя набирається солоду.

 

Ще наша молодість шрами й синці свої чухала,

Дещо незграбно волосся у коси вплітаючи.

Там, просто неба, ми серце із совістю слухали

І рахували птахів, разом з ними злітаючи.

 

Ви – такі самі. Видно в очах небайдужість,

Видно амбіції, силу твердого характеру.

Ви – молоді. Розквітають іще ваші душі,

Вам, як і нам, ще бракує життєвої практики.

 

Ваш олівець до життя іще гостро заточений,

Кожен для долі своєї коваль і письменник.

Тільки не бійтесь помилок, закреслень, неточностей –

Це невід’ємне у досвіді ваших щоденників.

 

Кожен момент назавжди залишається з вами,

Ви – це все те, що колись довелось пережити.

Там, просто неба, ми сонце ловили тілами.

Ми, молоді, відкривалися сповна для світу.

06.05.2015

 

Індіанці

На вулиці плюс п’ятнадцять,

п’ятнадцяте червня. Літо

кудись поховало квіти,

як ніби у шафу – коханця,

і краплями б’є по бляшанці.

Куди ці дощі подіти?

Ми начебто індіанці –

і вільні, і сильні духом –

нам вітер на вухо дмухав,

а ми того відчайдуха

ловили в степах у танці.

Ми сонця свого обранці –

від соняшників макуху

ховаєм в маленькій банці,

співаючи колискові.

Почув тільки той, хто слухав.

Проблеми всі дріб’язкові

при нашому кожнім слові

втікають завжди в мовчанці.

Ми ті, хто чаює вранці

із м’ятою через сито.

Вже ситі – просити літо,

чи сповнитись забаганці?

Ми найманці свого часу.

Нам пір’я орлів – прикраси.

Так, може, нам літо вкрасти?

Поцупити й заховати

в шпарині десь у фіранці!

Сніжки майстрували з вати –

то й сонце собі крилате

ще можемо намалювати.

Бо ми ж недарма індіанці.

16.06.2015

 

Осіннє

 

Жовтаві стіни теплого метро

Мене лікують знову, наче осінь.

Порожній вдруге час дає патрон

І вдруге ним поцілить в серце просить.

 

В руках, немовби крига, револьвер,

Трясуться пальці, як листок осінній.

Від мрій пустих ніхто поки не вмер –

Але й не жив: красиві, та безцінні.

 

Лише момент – і пострілом в пусте,

А серце все ж здригнулося з віддачі.

Хай сірий попіл маком проросте,

Нехай дощі на нього рясно плачуть.

 

Нехай дощі – але не я. Не я!

Мої порізи місто залікує.

В дуелі результатом нічия,

Двобій з собою надто не смакує.

 

Мої осінні надлишки тепла

Загоять літній холод, хай і пізно.

На зламі днів я знов-таки зросла

І просто зрозуміла, що ми різні.

19.09.2015

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 117 книг;
1,508 статей;
343 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)