Осколок
Осколок з фронту
Брат привіз
На згадку вчора,
А ще – в очах
Чорнезний ліс
Од втрат і горя.
Скупий на усмішку
Й слова,
Такий незвичний.
Убралась в іній
Голова на пам’ять вічну.
Можливо, “Градів”
В тім вина,
Стріл політичних.
Він молодий,
Тож цілина
Не так трагічна.
Та цілина, що
По душі – мов протяг стиха,
Від часу трохи заросте
Йому на втіху.
Та тільки ж пам’ять-автомат