Деякі вітчизняні критики схильні вважати кризовим стан розвитку української драматургії, адже кількість виданих за часи незалежності п’єс у сотні разів менша за кількість творів епічного та ліричного родів літератури, до того ж українські режисери охочіше беруться за інсценізацію зарубіжних авторів. На наш погляд, така думка є деяким перебільшенням і потребує заперечень.