Каланчацький район

Депутатом селищної ради я був якраз на зломі епох, з 1989 по 1993 роки. У 1989 році були перші відносно демократичні вибори місцевих рад. Вперше ми обирали депутата не з єдиного кандидата, призначеного партією, а з усіх тих, хто зареєструвався. Під контролем компартії, зрозуміло, реєстрували, та все ж можна було наполегливому й депутатом селищної ради стати.

Але ж це й комедія була!

Перестройка, перестройка… Можна подумати, що вона була одна.

А відразу після революції, коли всяку власність, у тому числі й землю відібрали у господарів, хіба то не економічна перестройка? А НЕП — хіба не перестройка економіки? А колективізація? А індустріалізація? А хрущовська аграрна «кукурудзація»?..

А ще ж не раз були адміністративні перестройки.

«Моя міліція мене береже».

          Злодіїв вона береже!

У селі Хорли кожну ніч когось обікрадуть, а злодія зловити не можуть. Там найбільше комуністів, – так показали останні вибори. Очевидно, у міліції вважають: «Якшо всіх злодіїв переловити, тоді і міліція не потрібна, а де ще таку роботу знайти? І злодії здобичою діляться. Міліція злодіїв охороняє».

Нема нічого таємного, що б не стало явним.

Біблія

У невеликому селі Приморське Каланчацького району на Херсонщині є невеличкий пам’ятник загиблому льотчику. Як він загинув, знали лише дехто із селян сіл Атамань і Чюрум, які поруч. Але ті селяни мовчали, боялися. Офіційно льотчик герой війни. Його літак збили фашисти.

Все так, але дещо не так. Герой, звичайно. Тільки загинув він наглою смертю від співвітчизників.

Комунізм не за горами!

Микита Хрущов.

Сімдесяті роки.

 В турне за кордон стали вибірково пускати наших громадян. Капіталістам теж стали дозволяти відвідати «страну чудес» СРСР і теж вибірково. Щоправда, з цими для КДБ було мороки значно більше. Кожному потрібно підшукати маршрут, куди повезти, що показати, а це непросто. Не везти ж їх у якийсь задрипаний колгосп. Щоправда, серед іноземних туристів переважали провладні, які й так добре знали наші «чудеса», але політика – велике діло!