Наукове осмислення української літератури як цілісності, до творення якої причетні й письменники-емігранти, належить до актуальних завдань сучасного літературознавства. У системі постколоніальних досліджень важливим є також “повернення” у рідний культурний контекст тих “блудних синів” України, які писали російською, польською, німецькою, англійською чи іншими мовами. Адже без урахування художніх здобутків представників як західної, так і східної діаспори наше мистецтво слова постає структурно неповним.