Я говорив про душевну драму Франка та його сучасників. Ми бачили, в яких сумнівах, в якій тривозі душевній кінчав поет життя. Бачили, як розчарувався в космополітичних ідеалах своїх «юних днів, днів весни». Бачили, як розчарувався і в інтелігенції, що його окружала, і почасти навіть в народних масах, в яких бачив стільки залишків душевного рабства. Ті його сумніви досягли свого вершка в поемі «Мойсей», яка водночас є зворотним пунктом його творчости й виходом на нову дорогу.