праця

Відгуготіло бронзове багаття жнив. За давньою традицією жниварі, розстеливши на стерні брезент, накрили імпровізований стіл. Ветеран фермерської асоціації обвів поглядом молодих механізаторів і задоволено посміхнувся: “Немає переводу хліборобському роду...”. Здається, недавно ці хлопці під стіл пішки ходили, а сьогодні, дивись, справжні степовики: міцні, витривалі...
— Молодці, синки! Добре потрудилися...

Коли мій пращур вперше каменюку
Передніми кінцівками підняв,
Відтоді не кінцівки вже, а руки
До різних призвичаїлися справ.
Часи минали, і зростало вміння:
У ворога чи в звіра звідусіль
Летіло з рук пожбурене каміння,
Влучаючи на відстані у ціль.
Спалахували й гасли зорі в небі,
Збігали часом ери і віки.
Далекий пращур завжди мав потребу
Міцної дружби Каменя й Руки.
Одне об одне вдарилось каміння,
Сипнули іскри в жмуток бур’яну,
І вже вогню ясне палахкотіння