Закерзоння

Перед нами об’ємна документально-аналітична праця польського автора-дослідника Аркадіюша Слабіґа про те, як і чому в післявоєнній комуністичній Польщі сприймали українську меншину та хто, в основному, вирішував її долю. Автор зібрав досі засекречені матеріaли польської служби безпеки від часу закінчення Другої світової війни до 1989 року, коли Польща нарешті позбулася “братньої опіки” СРСР.

У житті трапляється, що деякі вихідці з села приховують своє сільське походження і на запитання “звідки родом”, подають назву найближчого великого міста, бо так “престижно”. Люди, які здобули вищу освіту та пошану в суспільстві, не приховують свого сільського роду, а навпаки – вони горді з нього. Такі інтелігентні люди хочуть якомога глибше пізнати своє родове та національне коріння, бо вони не хочуть бути нічиїм перекотиполем. Вартість людини визначається не місцем її народження (місто або село), а добрими ділами, тобто тим, що ця людина залишає по собі.

Відносно малу літературу про українські землі Закерзоння авторства українських дослідників, збагатив своїм новим дослідженням Михайло Козак з Перемишля. Книжка «Минуле і сучасне Кобильниць Волоської і Руської» вийшла з датою 2007 року у Львові на 302 сторінках друку. На м’якій обкладинці видніє кольорове фото церкви в Кобильниці Волоській і дерев’яний хрест в Кобильниці Руській (встановлений з нагоди 950-річчя хрещення Руси-України), а задню обкладинку прикрашує кольорове фото ікони Пречистої Діви Марії з церкви в Кобильниці Волоській.

Саме під такою назвою у 2008 році в Польщі появилася вельми оригінальна своїм змістом пропам’ятна книжка до 50-ліття Школи ім. Тараса Шевченка в Білому Борі. Оригінальність публікації в тому, що йдеться про одиноку українську початкову школу в цій країні, що наперекір усяким зусиллям припинити її працю, вона таки піввіку переможно вистояла та з іменем Шевченка йде у непевне майбутнє; у тому також, що білобірська школа — одинокий основний освітній острівчик українства на польському засланні, тож інших публікацій до золотого ювілею початкової школи зайво сподіватися.