Бериславщина

Перша половина 20-х років минулого століття ознаменувалася для СРСР не лишень відомою новою економічною політикою (НЕП), а й процесом так званої коренізації. Необхідність такої культурної політики визначили Х (березень 1921 р.) та ХІІ (квітень 1923 р.) з’їзди РКП(б). У документах останнього, зокрема, ставилася вимога забезпечити „вживання рідної мови в усіх державних органах і в усіх установах”, „розширити мережу всіх ступенів навчальних закладів і створити робфаки місцевими мовами”.

Пошук “ворогів народу”… В роки репресій він вівся скрізь — у великих містах і малих селах, на промислових підприємствах, у господарствах, організаціях, навчальних закладах… Під колесо переслідувань в першу чергу потрапляли громадяни корінних національностей, котилося воно і по етносах, причому таких малих, котрі нараховували всього кількасот, а то й менше представників. Каральна служба, мабуть, просто не примиритися з думкою, що в національних групах немає прихованих чи явних шкідників.

Голодомор 1932-1933 років на Бериславщині. - К.-Херсон-Берислав: Просвіта, 2008. - 108 с.: іл. - (Нариси з історії Бериславщини. Вип: 10).

…Бувають дати,
які аж страшно навіть і згадати,
але не згадувати ще страшніш.

Як ві­до­мо, шве­ди у скла­ді пос­тій­но­го на­се­лен­ня Ук­ра­ї­ни з’я­ви­ли­ся у кін­ці ХVIII ст. У ХIХ — у с. Альт-Шве­ден­дорф на­ра­хо­ву­ва­лось 84 дво­ри, 604 чо­ло­ві­ки на­се­лен­ня, які во­ло­ді­ли 3245 де­ся­ти­на­ми ор­ної зем­лі. Бу­ли збу­до­ва­ні: шко­ла, лю­те­рансь­ка цер­ква. Нез­ва­жа­ю­чи на тіс­ні сто­сун­ки з су­сід­ні­ми ук­ра­їнсь­ки­ми та ні­мець­ки­ми се­ла­ми, ма­лень­ка шведсь­ка об­щи­на, уни­ка­ю­чи аси­мі­ля­ції, збе­рег­ла­ся до на­ших днів.

“…Царь Московский, … с скрытою в сердце не дружбою и вечною нелюбовью, питал не добрые замыслы и изыскивал средства завладеть Крымом. Он собрал многочисленное войско свое и разделил его на две части, из которых одну поручил воеводе по имени Шермет-оглу, который пошел на Кази-Кирман, лежащей на большой речке Узу1 с крепкою стеною и прочными вратами, осадил его и начал войну.

Там, де річка Дніпро робить невеликий вигин і стрімко несе свої води до Чорного моря, розкинулася щедра земля Бериславщини. Із давніх-давен облюбували цей край люди. Плинув час, а разом з ним змінювалися природні умови. Клімат ставав то посушливим, то теплим, із рясними дощами. Річки та озера кишіли рибою, у густих травах водилися дрохва та стрепет — найбільші птахи степів. А в ярах та балках, порослих лісом, блукали стада диких кабанів, оленів, косуль, антилоп.

Задорожня (Надієва) Євгенія Андріївна за родоводом, як сама пише, - тавричанка. Довгі роки працювала у Бериславі у райкомі комсомолу, редакції газети, районній організації Товариства охорони пам'ятників історії та культури. Обиралася депутатом міської Ради. 19 червня 1941 року відсвяткувала випускний бал у школі № 1. Через два дні разом з найліпшою подругою Таїсою Микитівною Садовник (Демченко) на пароплаві рушила до Херсона здавати документи в інститут. Тої ж ночі почалася війна. Евакуйована 9 серпня з Берислава, вона опинилась аж у Сталінградській області. Там, у с.

Понад 170 років існувала на Херсонщині колонія шведських селян. Беручи на увагу культурний характер цих господарств, радянська влада після революції дала цим колоністам низку дуже істотних пільг.

Мало не 900 шведських колоністів, виходців не з самої Швеції, а з шведських селищ Естонії, жили в селі Старо-Шведському, поблизу Херсону.