Бериславщина

Друга половина 1920-х рр., яку в сучасній українській історі­о­графії ще на­зивають Великою Перервою, стала періодом відносно вільного національно-культурного будівництва в мо­ло­дих союзних республіках, поки Кремль був зай­нятий нарощуванням сили та внутрішньою боротьбою за владу після смерті Леніна.

Після зруйнування Запорізької Січі російська імператриця Катерина II доручила своєму фавориту князю Г.О.Потьомкіну терміново засели­ти причорноморські та приазовські степи, названі Новоросійським краєм. У всі європейські країни були розіслані царські емісари, які вербували там бажаючих оселитися на півдні України та в Нижньому Поволжі.

Как-то давно они ехали по району — новый тогда предисполкома Фомин и секретарь рай­кома партии Коновченко. Фомин всматривался в дрожащее марево, плывущее над душной, выгоревшей степью.

 — Смотрите,— сказал он, удивленный, обращаясь к Коновченко. — Да тут прекрасные озера!

 — Это мираж.

 — Не может быть!

З давніх давен повелося, що разом з заснуванням міста чи селища зводили і православний храм, - місце, де поселяни молили Бога "О Богохранимой стране нашей, властех и воинстве ея… О граде сем… О всякой души христиан православных…" [1]. Будь-яку справу жителі минулих століть починали з молитви і нею ж закінчували розпочате. І тому не дивне таке захоплення церковним життям, яке помітне було на наших землях ще на початку минулого, ХХ століття.

Найдавнішу історію Бериславщини досить погано знають не лише широкі кола мешканців району, а й навіть місцеві історики та краєзнавці. Але у цьому немає чогось особливо дивного. Так вже вийшло, що перші археологічні дослідження, які припадають на кінець XIX - початок ХХ ст., здійснено не професійними вченими-археологами, а аматорами. Потім, до кінця 1940-х років, дослідження практично не проводились.

Нижче без жодних коментарів подано кілька матеріалів з фондів Херсонського держархіву, які стосуються діяльності освітніх закладів Бериславщини у тяжкі 20-і роки. Думається, вони будуть цікавими для розуміння тієї соціальної ситуації, у якій опинилась школа у перші роки більшовицької влади. Мова оригіналів збережена.

* * * * *

Выписка

Из протокола общего собрания союза Работпрос, состоявшегося 24 сентября 1922 г.

СТОКГОЛЬМ. 25-го грудня виїхали назад до СРСР через Фінляндію три родини старошведців числом 18 чол. У заяві, опублікованій в органі шведської компартії "Стормилокан", старошведці викладають причини, через які вони повернулися до СРСР, і закликають шведських робітників та селян взяти приклад з їхніх товаришів у СРСР, що встановили диктатуру пролетаріату.

Примітка: Нещодавно з СРСР емігрували до Швеції шведські селяни, колоністи з села Старошведського. Тепер 18 колоністів, розчарувавшися з буржуазної "батьківщини", повертаються назад до СРСР".

Н А П Е Р Е Д О Д Н І