мемуари

ТАВРІЙСЬКІ МЕМУАРИ

Валерій Кулик

АНАТОЛІЙ БАХУТА

Літературний портрет

ТАВРІЙСЬКІ МЕМУАРИ

Валерій Кулик

З книги спогадів "Перед брамою вічності"

Володимир Куликівський

1. У буйстві "Зелених ритмів".

Ні, не гість я випадковий,
Земле, на полях твоїх,
Де світанок малиновий
Розливає срібний сміх...

(Володимир Куликівський, "Зелені ритми")

Українська мемуарна література збагатилася новою книгою спогадів, що вийшла у твердій обкладинці в друкарні Комп’ютопрінт у Кліфтоні, Н.Дж., під редакцією Галини Пельнюк з числом Конґресової Бібліотеки. Вже сам факт наявности редактора заохочує читача ставитись до даної публікації з увагою, а коли автор сам собі редактор, — спонукує нас ставитись до неї з застереженням, бо можна мати дуже добру пам’ять і вміти розказувати про цікаві події зі свого життя, але далеко не завжди мати змогу це все правильно написати, бо ж треба достатньо знати літературну мову.

(закінчення; початок у 12 випуску)

Яр Славутич тоді був мені як за батька. Мій рідний трагічно загинув на Різдво в 1938. Я тільки-но пішов у перший клас. Його ЧТЗ (гусеничний трактор) перекинувся у сніговій завії в глибокій прикладбищенській канаві. Я назавжди залишився без батька... Він поцілував мене.

– Тепер, – говорив він далі, – навчаються в школах українською мовою, друкують українські книжки, українізують Україну. Навіть видали українською мовою 20 томів.

За першого приїзду Яра Славутича до Херсона мені пощастило бути в актовому залі Обласного краєзнавчого музею, на його літературному вечорі, слухати виступ автора відомих книг поезій, які видані в Європі й Америці: “Трофеї”, “Завойовники прерій”, “Мудрощі мандрів”, “Живі смолоскипи”. Сталося це в кінці літа 1990 року. Він брав участь у Першому Конгресі Міжнародної асоціації україністів. У Києві зібралось тоді 450 науковців із 23 країн світу. Яр Славутич із задоволенням розповів херсонцям, що форум урочисто відкрився в приміщенні Київського державного театру опери і балету імені Т. Г.

Віртуальне знайомство

Вперше почув я про Яра Славутича від Миколи Братана. Коли зайшов у приміщення спілки письменників, то побачив на письмовому столі книгу. Микола Іванович, перехопивши мій погляд, пояснив:

– Це “Зібрані твори” Яра Славутича, який живе у Канаді, в Едмонтоні. До речі, наш земляк – із Херсонщини. Він і надіслав мені це видання…

Я взяв у руки книгу, перегорнув сторінки. Чомусь відразу потрапив на поему “Моя доба”, і увагу привернули такі рядки з неї:

Спустивши свари, підступи й погрози,

ІСТОРІЯ