патріотизм

Я для мами намалюю

Олівці 
У руці
Намалюю світ для мами,
Де цікаво всім,
Де бабуся поруч з нами,
Де і соняшник, і квіти,
Де завжди радіють діти…-
Я для мами намалюю світ таким.

Намалюю кожний день
Із ласкавим ніжним сонцем…
Соловей пісень
Нам співає під віконцем.
Світ веселий, світ щасливий,
Де цілющий гейзер зцілить,-
Я для мами намалюю світ таким…

Осколок

 

Осколок з фронту

Брат привіз

На згадку вчора,

А ще – в очах

Чорнезний ліс

Од втрат і горя.

Скупий на усмішку

Й слова,

Такий незвичний.

Убралась в іній

Голова на пам’ять вічну.

Можливо, “Градів”

В тім вина,

Стріл політичних.

Він молодий,

Тож цілина

Не так трагічна.

Та цілина, що

По душі – мов протяг стиха,

Від часу трохи заросте

Йому на втіху.

Та тільки ж пам’ять-автомат

Почитайте Шевченка

Почитайте Шевченка, друзі, 
Погортайте в собі «Кобзар»,
На життя перелітній смузі,
Коли днів відривний календар 
Осідає роками примхливими, 
Десь на скроні, а десь – на душі, 
Щоб відчути себе щасливими, 
Ви Шевченку листа напишіть… 
Пам`ятаєм,Тарасе, силу, 
Силу Ваших летючих слів, 
Од яких виростали крила,
Українських сестер, братів, 
Од яких,мов живиця в криниці,
Нуртував український дух, 

Україна

 

Любити рідну Батьківщину,

Її і смуток, і красу,

І найпрекраснішу перлину –

Мову прекрасну й дорогу.

Любити поле, ліс і обрій,

І незабутній щедрий спів,

І те приємне, що сьогодні,

І негаразди, що завжди.

Любити розмаїття барвів

І щедрі землі, що плодять,

І дух, який лишив від предків

Ту силу, що дає життя.

Любити з гордістю Вітчизну

За перемогу у війні,

За безкоштовний скарб-намисто,

Що не завжди цінуєм ми.

Коли на сході обрій запалає,
Дихне світанок свіжим вітерцем,
Покличуть у мандрівки ріднокраєм
Маршрути понад синім Інгульцем, 

Легенди нам повідають місцеві
Кургани,  що пливуть із давнини,
В дібровах — довгожителі дерева, 
На пагорбах — шматочки цілини.

Відвідаємо мальовничі села,
Заплави й крутосхили Інгульця,
Розчистимо замулені джерела, 
Біля води посадим деревця.

Садок, Садок…
Село моє вишневе.
В бузковому серпанку отчий дім.
Переплелися люди і дерева
В такім короткім імені твоїм.

Садок, Садок…
І прикрощі й кохання
І таїна — усе колись, колись...
І почуття, що й досі полум’яні
В твоєму зелен-імені злились.

Садок, Садок…
Вже зрубано доволі
В твоїх садках дерев,
Згоріли вже…
Та вічний садівник
В далекім полі
Від вигасання крони береже.

Печатки печалей

 

У руці томагавк зі слюди,

А загата – вігвам ірокезів.

І пахтять кізяком, наче «дезік»,

По дитинству потьоки руді.

 

Солов’я передвиборні тези

Хлорофіл обіцяють в сади,

Все вертаю на круги води

На терези, мов совість, тверезі.

 

У солодкий казковий полон

До тепла у саманній оселі,

Де забілені кола на стелі,

 

Мов печатки печатей долонь.

В’ється мамина пісня куделю

Між таїн удовиних безсонь.