За цим критерієм відрізняють партії авангардного і парламентських типів. До перших відносяться партії неофашистські та комуністичні, до других - соціал-демократичні, ліберальні або консервативні. Для партій авангардного типу характерна наявність методів і засобів, що перебувають на межі чи поза законом. Типовим методом "авангардистів" є силовий тиск на органи влади, а арсеналом засобів - страйки, мітинги, акти громадської непокори та фізичного насильства і терору.