Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Ігор Проценко. Цвіт вишні
Анатолій Дунаєв. Жива любов, жива
Вишиванка. Число 3
Голодомор 1932-1933 років на Бериславщині
Іван Немченко. Квітка України

село

Діяння нечестивих
Анастасьєв А.М.
Діяння нечестивих // Анастасьєв А.М. Просто життя. — К.-Херсон: Просвіта, 2013. — С. 46-47.
Було з якого боку не в’їздиш до Великої Олександрівки, ще здалеку привертала погляд гарна баня місцевого храму з хрестом на маківці.
Споруджений він року 1898-го у класичному архітектурному стилі, величчю своєю вивищувався над усіма іншими будівлями селища.
Так було до того часу, коли у 80-х роках минулого століття виросла у райцентрі триповерхова коробка адміністративного будинку. Дуже хотілося компартійному керівництву піднятися у власних очах над Божим храмом, тож, побачивши, що їхній “білий дім” все одно не рівня храмові, наказали обезголовити його. І хоча через кілька років селищна громада на зібрані кошти поставила нову верхівку, історична й архітектурна пам’ятка, окраса селища залишається спотвореною комуністичними вандалами.

Жнива... Прислухаюсь до пам’яті і постають в уяві комбайни, що пливуть полем, лишаючи за собою хмари куряви та копиці обмолоченої соломи. Бронзові хвилі пшениці б’ють прибоєм у хедер, а вгорі за штурвалом причіпного РСМ-8 уважно пильнує за всім дядько Федір. Він комбайнер і важливішої постаті на даний час у селі немає. Шанобливо величаю по імені та по батькові:
— Федоре Дем’яновичу, дозвольте штурвал потримати.
Він великодушно поступається місцем і пояснює що, коли і як робити. Мені перехоплює подих від гордощів за те, що такий шанований комбайнер під особисту відповідальність взяв мене шістнадцятилітнього школяра до себе у помічники…
А мені хотілося рости...

Немов кадри архівної кінострічки, мерехтять у пам’яті події далекого дитинства.
Ось біжу з такими, як сам хлопчаками, пастися в паслін і радію, коли у сухому бур’яні вдається знаходити темно-сині ягідки.
Мало хто з молодих людей нині знає, які вони на смак, а для нас то були справжні ласощі. Паслін пасльоном, а нам, дітвакам, кортить чогось суттєвішого за ці солодкуваті ягідки.
“Знайоме все: попід ліском — дорога...”

* * *


Знайоме все:
Попід ліском — дорога,
Курган прадавній мріє вдалині…
Заплющу очі — хлопчик босоногий
Біжить серпневим ранком по стерні.

Далеко він і я погано бачу,
Що так в степу малого звеселя:
Маха рукою, щось гука неначе,
Але мені не видно звідсіля.
Вітрець надув сорочечку з сатину,
Перебирає чубчика шовки…
Веселий по стерні біжить хлопчина,
Шкода, що не до мене —
навпаки.


Садок, Садок…
Село моє вишневе.
В бузковому серпанку отчий дім.
Переплелися люди і дерева
В такім короткім імені твоїм.

Садок, Садок…
І прикрощі й кохання
І таїна — усе колись, колись...
І почуття, що й досі полум’яні
В твоєму зелен-імені злились.

Садок, Садок…
Вже зрубано доволі
В твоїх садках дерев,
Згоріли вже…
Та вічний садівник
В далекім полі
Від вигасання крони береже.

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)