війна

I.

 

Всього сім нот, а скільки варіацій!

Хвилююча мелодія весни.

Вона ще море викличе овацій

І завітає у прийдешні сни…

 

Концерт відбувся … Тихо мовкне скрипка…

Чому ж на серці біль та гіркота?

Невже смичка омріяна іскринка

Згубилася беззвучно й не літа?

 

Як розчавити цю російську зброю?

Мов та змія, вона гримить, сичить.

І хлопцям не дає перепочить,

 

А дим іде, клубочиться горою,

Шаленою заполоняє грою…

Я не хочу войны

 

Плывут гробы по поднятым рукам,
Темнеет небо, душу  рвет на клочья.
И каплями стекает по щекам,
Вся боль за тех, кого мы не увидим больше.

Плывут гробы и нету им конца,
Взлетают в небо несломлённых души.
И кто-то не увидит вновь отца,
Не сядет с ним за стол один покушать.

Плывут гробы и в жилах стынет кровь,
И руки, что дрожали, – леденеют.
Они уходят, но живет любовь,
Которую дарить они умели.

Ми не діти війни, і війна нам ніяка не мати,
В нас в очах сивина, за плечима — літа і літа.
Як же трудно до них нам було доживати!
Пам’ять нам перегіркла з минулого дні поверта.

Не судилося нам у всесвітній пожежі згоріти,
Нам колиски гойдав здетонований ворогом час.
Не для нас навесні у садах розпускалися квіти
І веселі дитячі забави були не для нас.

Чи осіння сльота, чи холодні зимові хуртечі,
Ми, неначе дрібна мурашня, від зорі до зорі
Підставляли свої ще не зовсім сформовані плечі

1
Сказав Меней: “Живіть в роботі рвійно,
Обходьте ледарську заразну кліть.
І вас не візьмуть баглаї в обійми,
Не вчитимуть, як вам на світі жить”.

2
Сказав Овдій: “Поети – брехуни,
Базікають про райський світ вони.
Але зашивши трубадурам рот,
Людина згине від журби й гризот”.

Була солодка мить удачі

На полігоні в літній день,

Ударила в плече віддача,

Коли поцілив у мішень.

 

Стріляти вже навчивсь відмінно

На огневому рубежі,

Але стріляти у людину?!

Віддача буде по душі!..

 

Куди суттєвіша віддача

Від тої, що тоді в плече...

Сьогодні непросту задачу

Бійцям вирішувати ще.

 

Було учора небо чисте,

Навчання... мирний полігон...

Та ось нахабні терористи

З Росії пруть через кордон.

 

З ним все це, друзі, трапилося вчора:

Війна і перший бойовий урок,

Тоді він за командою майора

Разом з всіма зробив рішучий крок.

 

Назустріч роті злісно і прицільно

Ударив терориста кулемет

І падали бійці і рота поріділа,

Але живі, прорвалися вперед...

 

...Димився гай, обвуглений фугасом,

Обвуглена душа димилась від утрат —

Все це було у нього на Донбасі:

І посвист куль і гуркіт канонад...

 

На скронях в нього сивіє волосся,

В кожнім серці, в нашім краї

Бойова тривога.

Віроломні воріженьки

Вже біля порогу.

 

З автоматами зелені

Снують чоловічки,

Пов’язали на рукави

Чорно-жовті стрічки.

 

Ховаються в тих личинах

(Легко розпізнати)

Під зеленим камуфляжем

Путіна солдати.

 

Піднімайся, Україно,

На Заході й Сході,

Час Вітчизну боронити,

Сваритися годі.

 

Піднімайтесь духом дужі

Лицарі-герої.

За єдину Україну

У розвалинах протяги свищуть

І встромивши в золу носи

Щось шукають на попелищах

Вже бездомні голодні пси.

 

Терористи в калюжу сіли.

Для Москви вже вони — ніхто.

Зустрічає вогнем Росія

І стискає кільце АТО.

 

Все довкола смердить золою.

Кріки відчаю, дикий мат.

Викидає бандит набої,

Непотрібний вже автомат.

 

Убивати наймавсь за долари,

Сіяв смерть очманіло він.

А теперь неминучої кари

Жде убивця серед руїн.