Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вісник Таврійської Фундації. Випуск 8
Микола Василенко. Уламки імперії
З Україною в серці
Наталя Коломієць. Дорога до себе
Любов Єрьомічева. Дев'ятнадцать
Любов Єрьомічева. Пісня надії
Щерба Т. Таємниця духу митця і його доби: (Відгук на книгу Олега Гончаренка “Катрени оголошених картин”) // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літературно-науковий збірник. Випуск 9. — К.–Херсон: Просвіта, 2013. — С. 298-303.
Таємниця духу митця і його доби
(Відгук на книгу Олега Гончаренка “Катрени оголошених картин”)
“…у мистецтві людина зустрічається з самою собою, дух зустрічається з духом”.
Г.Г. Гадамер “Істина і метод”.


Щоразу, де б я не була, намагаюся привезти додому найдорожчий для мене скарб — нову книжку. А якщо вона (книжка) заінтригує назвою, змістом — то не лише радію її придбанню, а й забуваю про щоденні турботи, проблеми, яких на моєму віку зібралося чимало. Так трапилося, що на початку 2012 року мені поталанило на щасливу зустріч із книгою поезій “Катрени оголошених картин”, автором якої є неординарна, на мій погляд, людина — Олег Миколайович Гончаренко. Пізніше довідалася, що він член НСПУ, поет, прозаїк, публіцист, перекладач. У його творчому доробку більше двадцяти книг, серед яких: “Крони дитинства”, “Петрогліфи”, “Тяжіння сонця”, “Мрія і любов”, “Світ очей моїх”, “Шесть часов вечера после весны”, “Фантастичне купуасу”, “Дорога крізь хату” та інші.
Придбана книжка зацікавила і захопила відразу незвичною назвою, сучасним оформленням обкладинки. Захотілося дізнатися, що саме стало поштовхом до написання об’ємного фоліанта (видавництво “Фенікс”, Київ, 2011 року, 520 сторінок, де вміщено 420 поезій, додано вісім репродукцій картин Івана Марчука з циклу “Погляд у безмежність”, “Біла планета-1”, “Нові експресії”; “Містерія”, “Меланхолія”, “Реквієм”), пізнати таємницю духу митця і його доби, відображеної в книжці...
Сам автор після назви збірки зазначив: навіяне живописом Івана Марчука. Скажу відверто, за один день така книга не читається. Хоча й було бажання читати, читати й читати, не відриваючись, гортати довідники, аби більше дізнатися про автора. А ще про майстра живопису Івана Марчука, його роботи, манеру письма, які свого часу захопили поета Олега Гончаренка і стали поштовхом до написання не першої книги про роль і вплив мистецтва пензля на мистецтво слова. Отож, зізнаюся, що мій кругозір збагатився. І не лише дотиком до чудової поезії, а й знаннями про живопис Івана Марчука — народного художника України; лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка; Почесного члена Наукової Ради в “Золотій гільдії” Міжнародної Академії сучасного мистецтва в Римі; єдиного українця, внесеного до списку “Сто нині живущих геніїв”.
Рядки, що винесено мною в мотто, в контексті розглянутої книги і картин, можна тлумачити як констатацію: таємниця духу поета і митця переплелися воєдино з часом і добою.
Уважно ознайомившись із книгою “Катрени оголошених картин”, розуміємо, що маємо справу з талановитим поетом, якому за взірець послужилися картини живопису визнаного у світі сучасного українського генія в царині художнього мистецтва. Перед читачем постає зрілий поет із глибинним внутрішнім світом, з філософічністю думки, залюблений у життя, уважний до рідного слова, ерудований, схвильований днем сьогоднішнім і вселенськими проблемами...
Виднокола неозорого світу співця розмаїті та безмежні. Він охоплює своїм палким зором і словом глибинні проблеми часу, в якому живе сам і відображає його у своїх творах.
Тексти цієї книжки різноманітні за тематикою та жанрами, поліфонічні за тембром звучання, сягнисті за задумом. Вражений полотнами геніального сучасника Івана Марчука, Олег Гончаренко створює за допомогою художнього слова вишукані, на мій погляд, поетичні зразки.
Для поезій книжки “Катрени оголошених картин” характерні достовірність, життєвість, глибинність виражених почуттів, переживань.
Тематичний діапазон цих творів надзвичайно широкий. Це:
- Історіософські мотиви, осмислення долі українського народу і особистості на тлі вселюдського поступу у громадсько-філософській ліриці: “Спокій на планеті”, “Акорди Чорнобиля”, “Я виріс серед вас”, “Несу я світло вам” та ін.
- Уславлення яскравих особистостей минулого і сьогодення. Цій тематиці присвячені вірші-портрети визначних постатей часу: “Портрет художника Романа Сельського”, “Портрет академіка Миколи Амосова”, “Портрет Віктора Ющенка”, “Портрет Оксани”, “Портрет Соломії Павличко”, “Портрет художника Валерія Мартинченка”, “Портрет академіка Олега Антонова”...
- Мотиви героїзму й подвижництва, служіння рідній землі, возвеличення діянь славних пращурів, козацтва. Вірші-посвяти: “Моя земля, моя твердиня”, “Матері Божій”, “Над колискою” (з думкою про дітей індиго), “Як на тебе дивитися?” (до українців), “Чорнобильська Мадонна”, “По чистій дорозі” (до України, до отчого дому, коренів роду й народу, Бога й народних традицій)...
- Роздуми над людською долею і душею, про сенс життя; пошуки тих першопричин, що формують сильну цілісну особистість; самопожертви в ім’я добробуту і процвітання держави. Це вірші: “Пересторога”, “Тут дуже затишно”, “Монологи”, “І відкриються таємниці”, “Ідилія”, “Золота симфонія”, цикл “Замовкли звуки”...
- Інтимна лірика: “У просторі спогади блукають”, “Я думаю про вас”, “Скажи мені правду”, “Я чую голос твій”, “Золота панна”, “Осінні світанки”,
- Погляди на Україну, її прадавнє минуле і сучасне становище та прийдешні часи: “Осінні далі” , “Голос предків промовляє”, “Сліди давнини”, “Момент несподіванки”, “Реквієм”, “ А думи простору шукали”, “Де ж істина?”...
Це далеко не весь перелік мотивів даної книги. І ще одна заувага: цей поділ умовний, бо кожен вірш можна віднести до будь-якого, попередньо визначеного тематичного напрямку. Мотиви настільки глибинні, переплітаються у розкритті задуму, наснажені цікавим фактажем, несуть колосальну пізнавально-виховну мету, викликають позитивні емоції, що нелегко віддати перевагу тому чи іншому з них.
Олег Гончаренко пише про те, що добре знає і на чому розуміється, що його хвилює і які життєві цінності він сповідує.
Поетові думки неквапливі, вдумливі, логічні, правдиві, відкриті, без фальші. Мова віршів образна, афористична, вишукана. Кожен вірш має двадцять чотири рядки. У останньому катрені — підсумок задуманої теми, квінтесенція сказаного, як-от:

…Тепер тебе дерева знов почули.
Знов манять далі, — зрозумілось за життя:
“Чим більше ти вдивляєшся в минуле,
тим більше осягаєш майбуття”
(Із вірша “Осінні далі”);

…Будила музика таланти, ще таїнні,
Розбурхувала прагнення слабі.
Й ти зрозумів, що народився в Україні,
і ця мелодія навіки у тобі
(Із вірша “Тихо мелодія звучала”);

…Жінки лише на мить зупинять час...
І Музика озветься — голос Бога!
Природа ще таки здивує нас,
як завжди, відродившись із “нічого”
(Із вірша “Природа дивує нас”);

…Вернися — знов тебе оживить жінка:
жінки безсмертя відають секрет.
Поки жива хоча б одненька українка,
я в ній художник, музикант, боєць, поет...
(Із вірша “Плин часу”);

…Спинилися аж на “семи вітрах”,
і там завітна відбулась Подія —
всі зрозуміли: “Гнали біль і страх,
а об’єднали дія, віра і надія!”
(Із вірша “І поєдналися усі”);

…Хай меч ізнов рідніє на раменах,
додаючи і гордості й снаги.
Мети не маєш? То іди сюди, до мене:
тут мрії вже шукають береги!
(Із вірша “Виходять мрії з берегів”).

Через власну поезію, автор передає прагнення народу, його глибинну і багату душу та мудрість.
У такий неспокійний час поет виявляє справжню синівську любов до Вітчизни, мови, історії, роду й народу; переймається їх труднощами, болем, вірою і сподіваннями людей; кличе на боротьбу за загальнолюдські морально-етичні і духовні цінності, бореться словом проти брехні, зла підлості, підступності...
Його турбує доля людей, які поруч із ним, хто оточує його; рідна земля, на якій він народився, живе, любить і страждає, вносить свою посильну лепту у покращення життя і сподівається на щасливе майбутнє… Автор книжки закоханий у рідний таврійський край, його безмежні степові простори, у людей праці, які ростять хліб і дітей, у славне історичне минуле і нелегке сьогодення, у природу і мистецтво, у саме життя.
Це політично і соціально гострі твори.
Манера письма Олега Гончаренка — розкута, смілива, з твердим переконанням у своїй правоті, з публіцистичною пристрасністю, самобутнім поетичним баченням світу. Про що не писав би поет, він уміє привнести той елемент самостійності, який не завжди впадає у вічі, але дає про себе знати на рівні відчуттів.
Новаторська суть творів О. Гончаренка позначена афористичністю вислову, новизною поетичного мислення, оригінальним мовостилем, глибинною образністю.
Він пише про реалії дня сьогоднішнього і заглиблюється в психологію простої людини-трудівника, вболіває за його долю, наповнює кожен текст конкретикою життя. А читач стає ніби співучасником творчого процесу.
Я замислилася: чому ці вірші мені близькі й зрозумілі? І дійшла висновку: в них ідеться про загальнолюдські цінності, до яких має прагнути і які має сповідувати кожна людина. Про такі речі автор говорить просто і глибинно, переконливо і високохудожньо. Вловлено і відтворено настрій часу, що, між іншим, вдається не кожному поету.
І хоча усі вірші написано катренами, чітко дотримано римування, по суті, — вони часто нагадують поетичні філософські новели.
Розмаїття тематики, роздуми про людське життя і час, місце поета і особистості у такому бентежному світі, висока духовність і глибинна орієнтація на духовні і моральні цінності — ось основний критерій поетичного слова цього співця, основна цінність його творчого доробку.
Автор чутливий до віянь часу. Він — мислячий поет, який тонко відчуває і усвідомлює, що одним із універсальних вимірів людини є душа — той інший глибинний і загадковий світ, який не осягається логікою, бо той світ ірраціональний, образний, наповнений емоціями, пристрастями, уявою, фантазією...
Що не вірш — то відкриття, осмислення долі людини чи обставин, в яких вона знаходиться, живий відгомін подій, підсилених художньо виваженими деталями, які захоплюють і збуджують уяву. Такі образи тільки підсилюють враження, змушують краще осмислювати світ, у якому ми живемо, і своє призначення в ньому.
Я не просто щаслива тим, що відкрила для себе ім’я талановитого поета, а й переконана, що такі книжки вкрай потрібні кожній людині. Вони спонукають до розмислів читача і збагачують кожного духовно.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)