Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Іван Немченко. Шлях на Снігурівку
Микола Тимошенко. Мій степосвіт
Микола Братан. Семенівське шосе
Вишиванка. Число 2
Олег Олексюк. Школа-Либідко
Микола Братан. Експромти з посмішкою

Тихоша В. Структурні особливості порівняльних зворотів у творах поетів Херсонщини // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 13. — К.–Херсон: Просвіта, 2017. — С. 35-40.

Структурні особливості порівняльних зворотів у творах поетів Херсонщини

За структурним типом порівняння, вживані поетами Херсонщини, здебільшого прості сполучникові, для яких характерна будова – слово або вислів, у якому називається особа, предмет або явище, з яким порівнюється хто-небудь або що-небудь.

У структурі порівнянь сполучники як, мов, немов, наче, неначе, неначеб, ніби виконують не тільки службову, а й змістоутворювальну функцію, надаючи всій структурі порівняльного змісту.

Спираючись на досліджені нами класифікації, вважаємо доречною класифікацію, яка найбільше відображає ті різновиди порівнянь, які зафіксовані в поетичних текстах.

Беремо за основу найменування ознаки, що супро­во­джується зіставленням означуваного з предметом або явищем, що має дану ознаку в повній мірі.

Пропонована класифікація включає: прості порів­нян­ня (позитивні і негативні); поширені (або розгорнені) порівняння; приєднальні порівняння.

При цьому враховуємо, що поняття “порівняння” має загальне значення, яке включає і порівняльний зворот і підрядне речення з порівняльним змістом.

Простих порівнянь зафіксовано 60% від загальної кількості. Усі вони оригінальні внутрішньою художньою силою, місткі, притягують до себе будь-якого пересічного читача, викликають яскраве враження.

Художні потенції, приховані у порівнянні, легко розкриваються і вільно доходять до свідомості читача. Найбільш уживані поетами порівняння творяться навколо сполучників як, мов, немов, наче, неначе, ніби.

Прості порівняння, виражені одним словом зі сполучником, називають короткими. Їх більшість наявна у поезіях Анатолія Марущака. Наприклад: “І знов до друга: “Все дарма, Я сам, немов руїна” [3, с.15]; “Вітрів завивають голоси В пісках, немов шакали” [3, с.15]; “Знак, де шляхи порожні, Здалеку, як жебрак…” [3, с. 53]; “Столітній дуб, неначе чорнокнижник, Гортає листя чорне і руде” [3, с.59].

У подальших порівняннях слова-іменники разом із порівняльними сполучниками образно характеризують предмет виразними прикметами. Сполучники немов, як, неначе, вводять слово-порівняння в речення і разом із ним створюють яскравий, більш виразний образ.

Простих однослівних порівнянь у віршах Анатолія Кичинського значно менше. Наприклад: “І стоїть, як міраж, білий світ” [2, с.18]; “Не проганяй же їх, душе. Вділи їм ласки, наче мати” [2, с. 20]; “І земля, наче тісто, Місилася під ногами” [2, с. 24]; “… І купали у ній дітей… / і над чорними її потоками / кутали їх у свої сорочки, / що після прання ставали / білими, наче хліб” [2, с.25]; “… Ця нить дороги – довга, як життя…” [2, 36]; “Обличчя, / сірі, немов макуха” [2, с.25]; “Заздрощі, мов ординці” [2, с.26]; “Вже слід від ноги, мов печатка, / засвідчив початок ходи” [2, с. 39]; “Трава – золота, мов істина” [2, с. 43]; “Жовтітиме пісок, як вигоріле фото, Що тата з мамою спинило край воріт. Білітиме цей світ, і Золоті ворота Стоятимуть у нім, неначе заповіт” [2, с. 66]; “Пахне димом солодким дорога додому, хистка, наче кладка” [2, с. 72]; “Бліда, як смерть, зима склада холодну зброю” [2, с. 103]; “Перша дощинка, неначе причастя” [2, с. 120];  “Смертельні коні, наче птиці” [2, с. 119].

У кожному з цих порівнянь порівнювані предмети зіставляються за однією ознакою. Порівняння за кількома однорідними ознаками, що теж належать до простих, зустрічаються дуже рідко. Зокрема, у поезії А. Кичинського “Світлий сон легкий”:

Як блиск роси, як вітру шум,

Як дим багаття – все минає [2, с. 164].

Усі порівняння тут характеризують предмет за швид­кістю зникання, але за структурою вони розгорнені, а не прості.

Прості порівняння зрідка зустрічаються в поезіях Василя Загороднюка: дівчина “мов лань”, “дівоча литка, як пружина” [1, с. 19], “щось солодке і гірке [...] наче спрага” [1, с. 18]. У віршах Івана Немченка порівняння теж часто використовуються як додаткова вказівка на певну ознаку особи чи предмета, щоб підсилити, виділити її. Наприклад: чорнява дівчина з Шевченківського краю як зоря” [4, с. 5], “зелен-травень, мов хлопець” [4, с. 7], Кобзар – “мов грім-гроза”, “як дитя”, “як промінь” [4, с. 8], українська мова немов джерельце”, козак мов цвіт”, а рідне слово мов дзвін” [4, с. 31].

А. Марущак так само будує прості порівняння: краплина дощу мов сльоза”, дівчина як іскорка, як та зіниця”, використовуючи здебільшого сполучники як, мов.

Прості порівняння, що складаються з іменника й по­рівняльного сполучника немов менш уживані, а частот­ність уживання сполучників як, мов, наче становить 60%. Ці сполучники уводять слово-порівняння в речен­ня і виконують не тільки службову, а й змістоутво­рювальну функ­цію.

Поширені (або розгорнені) порівняння при іменнику, що позначає предмет, із яким порівнюється хтось або щось, має при собі пояснювальні слова, як правило, це озна­чення, виражені прикметником чи дієприкметником. Наприклад, у А. Кичинського: борозна – “наче голод в дитячих очах, / і наче пов’язка на очах у незрячого” [2, с. 24]; “Гіркі голоси – / наче голос волаючого у пустелі” [2, с. 28]; ”... Глеки на тинах – мов голови на плахах” [2, с. 56]; ”... Хата біла – ніби жінка білотіла” [2, с. 60]; “Кожен корінчик – неначе оголений нерв” [2, с. 68]; “... Мов кавунові скибки, лежать на піску човни” [2, с. 82]; “І провідна зоря вечірня – / як меду капелька густа” [2, с. 83]; “І чайки сріблисті над хвилями кольору ночі, / і міст у завмерлім стрибку, наче бронзовий лев” [2, с. 84]; “Поглядом довгим, як сірий осінній дощ, / доторкнутися до останнього журавлинного клину” [2, с. 87]; “Наче листя осіннє, / шелестітиме сніг біля скронь” [2, с. 92]; “Стояв у лісі дощ, / як спомин про дощі, / які пішли, а я / прощатися лишився” [2, с. 116]; “Був той день золотим, / наче склянка травневого меду…” [2, с. 118]; “Сліпуча тріщина у небі грозовому – / мов соломинка ламана” [2, с. 122], “Червона зоря семафора – / мов крапка остання в романі” [2, с. 137].

Як бачимо, у поширених порівняннях образ, тобто те, з чим зіставляється предмет, розгортається в окрему картину, яка становить особливий інтерес для читача.

Учені вважають, що порівняльні сполучники вжива­ються залежно від того реальне чи ірреальне порівняння, тобто предмет, з яким порівнюють. Сполучник як при­пус­кає подвійне тлумачення, а сполучники мов, немов, наче, неначе означають уявне порівняння, підсилю­ють значення неточності, припущення, гаданості.

За частотністю вживання в поезіях сполучник ніби рідковживаний, а сполучники як, мов, наче займають практично однакову кількість і поширені у творах усіх поетів Херсонщини. Порівняння виражені, як правило, іменником у називному відмінку: “І жовту, наче віск, рука замісить глину” [2, с. 110].

Порівняння може виражатися формою орудного відмінка іменника без прийменника. Наприклад, такі порівняння зустрічаються у віршах І. Немченка:

...Що твою душу сонцем озоря?—

Євангеліє від Кобзаря [4, с. 7];

Із деревом поет ділив

Сердечні болі-рани.

Вони карбами запеклись

На тілі у каштана [4, с. 8];

у В. Загороднюка:

Вона [пристрасть – В. Т.],

мов каторжна спонука,

Стрілою точною тремтить [1, с. 48];

Щось [...] злітає, мовби літаком [1, с. 18];

Заспівайте мені пісню, мамо,

Яка душу, мов морозом пробере [1, с. 33];

у А. Кичинського:

Впала ніч на землю круком,

Крикнув сич за Базавлуком [2, с. 14];

За птаством листя димом відлетіло.

В зимову далеч сонце вируша [2, с. 86];

І – начебто бритвою

Трасою загнана в кут,

Наївна природа… [2, с. 98];

В’ється хміль по тичинках дощу,

Припадає листочком до неба [2, с. 133];

 …Відбринить золотою бджолою

Моє сонце, що кане в пітьму? [2, с. 221].

Такі конструкції відносимо до порівнянь на тій ос­нові, що в них чітко проглядається образна характеристика предмета через зіставлення з відомим. Виявити їхній порівняльний зміст можна, підставивши вирази:

Схожий на, подібний до, нагадує (кого? що?), як (хто? що?): як сонце, як вітер, як стріла; схожий на карби, подібний до зорі, нагадує бритву тощо.

У ряді віршів А. Кичинського є порівняння, виражені ідіомою, фразеологічним зворотом: “… Висить бурулька, мов дамоклів меч” [2, с. 103]; “… Мов на злодієві шапка / місяць, вийшовши, горить” [2, с. 108]; “Душа пролітає над світом, / немов над Парижем фанера” [2, с. 137]; “Горшки не святі – ти любила казати – ліпили” [2, с. 127]; “Прощай, і не треба робити із мухи слона” [2, с. 127].

Приєднальна форма порівняння вживається виключно в індивідуально-авторській поезії і зустрічається зрідка. Наприклад:

Наче сорок сорок,

на морозі тріщать осокори,

і дорога між ними

за далеччю далеч дола,

і пронизливий вітер,

проносячись мимо сороки,

вириває зухвало

пір’їну у неї з крила [2, с. 100];

... Податлива далеч,

мов зашпори, в очі зайшла,

й, наче сорок сорок,

на морозі тріщать осокори,

і дорога вібрує,

неначе у леті стріла [2, с. 101].

Такий вид порівнянь нами не виявлено в поезіях інших херсонських поетів.

Заперечувальні порівняння, побудовані не на зістав­ленні, а на протиставленні предметів, в авторській поезії використовується рідко. Наприклад, у поезіях А. Ки­чин­ського:

Тиша.

Не крони – корони.

Свято зими в сосняку [2, с. 93];

І стоїть, як міраж, білий світ,

Де без солі сльоза – не сльоза,

Кров без солі – не кров, піт – не піт [2, с. 18].

Ця форма порівняння найбільш типова для фольк­лор­ної поезії, а в авторській вона найбільш частіше ви­ко­ристовується з метою стилізації. Отже, аналіз віршів поетів Херсонщини засвідчив, що порівнянь, виражених прислівниками з префіксом по-, іменниками в непрямих відмінках, дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами, не виявлено. Основним засобом вираження порівнянь простих і розгорнених є іменники у формі називного відмінка, рідше – іменники у формі орудного відмінка однини.

 

Література

 

  1. Загороднюк В. Формула Сократа / В. Загороднюк. – Херсон: Айлант, 2012. – 54 с.
  2. Кичинський А. Срібна голка і нить золота: вірші та поеми / А. Кичинський. – Херсон: Наддніпряночка, 2010. – 291 с.
  3. Марущак А. Щоденник вітру: поезії / А. Марущак. – Херсон: ВАТ “Херсонська міська друкарня”, 2008. – 81 с.
  4. Немченко І. Євангеліє від Кобзаря: поезії / І. Немченко. – Київ-Херсон: Просвіта, 2008. – 91 с.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 118 книг;
1,510 статей;
344 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)