українська діаспора

ЕПІСТОЛЯРІЙ

Григорій Рудницький

Листи з Донкастера

Заочне знайомство з Дмитром Васильовичем Нитченком почалося після наступного його листа.

Донкастер, 5.1.1998 р.

ВПоважаний Пане Рудницький!

Професор Петро Голубенко (Петро Іванович Шатун, мій прадід) відомий у діаспорі як науковець, політичний діяч і письменник. Народився Петро Іванович 12 січня 1907 року в селі (тепер місто) Деркачі на Харківщині, у селянській сім'ї. У родині було п'ятеро дітей, він найстарший. Навчався у сільській середній школі. У шкільні роки починає писати вірші, а пізніше - прозу. 1930 року редакція журналу "Молодняк" було схвалила до друку його повість про життя сільського учителя, але не опублікувала, - якийсь працівник видавництва у творі знайшов "український націоналізм".

Українська мемуарна література збагатилася новою книгою спогадів, що вийшла у твердій обкладинці в друкарні Комп’ютопрінт у Кліфтоні, Н.Дж., під редакцією Галини Пельнюк з числом Конґресової Бібліотеки. Вже сам факт наявности редактора заохочує читача ставитись до даної публікації з увагою, а коли автор сам собі редактор, — спонукує нас ставитись до неї з застереженням, бо можна мати дуже добру пам’ять і вміти розказувати про цікаві події зі свого життя, але далеко не завжди мати змогу це все правильно написати, бо ж треба достатньо знати літературну мову.

З датою 2008 року в друкарні Комп’ютопрінт у Кліфтоні, Н.Дж. появилася друком гарно видана пропам’ятна книга п.н. «Українська Гімназія Реґенсбурґ, Німеччина 1945-1949. Наші зустрічі і спадщина». Двомовна публікація вийшла у твердій обкладинці на 470 сторінках друку. Головний редактор – Богдан Маланяк, співредактори — Людмила Ярко-Почтар (український варіянт) і Олександер Рівний (англійський варіянт). Гарне мистецьке оформлення – Іван Яців.

Приписуючи собі звання найбільшої української твердині за океаном, Український Народний Союз зробив чимало корисного для добра української спільноти в Америці й Канаді. Одним із корисних і добрих діл нашої найстарішої заокеанської установи було кожнорічне публікування добре оформлених і потрібних читачам aльманахів УНС. Значення цих книжкових збірок-річників, особливо в часі поневолення Українського Народу, безперечно, було великим.

Відносно малу літературу про українські землі Закерзоння авторства українських дослідників, збагатив своїм новим дослідженням Михайло Козак з Перемишля. Книжка «Минуле і сучасне Кобильниць Волоської і Руської» вийшла з датою 2007 року у Львові на 302 сторінках друку. На м’якій обкладинці видніє кольорове фото церкви в Кобильниці Волоській і дерев’яний хрест в Кобильниці Руській (встановлений з нагоди 950-річчя хрещення Руси-України), а задню обкладинку прикрашує кольорове фото ікони Пречистої Діви Марії з церкви в Кобильниці Волоській.

Саме під такою назвою у 2008 році в Польщі появилася вельми оригінальна своїм змістом пропам’ятна книжка до 50-ліття Школи ім. Тараса Шевченка в Білому Борі. Оригінальність публікації в тому, що йдеться про одиноку українську початкову школу в цій країні, що наперекір усяким зусиллям припинити її працю, вона таки піввіку переможно вистояла та з іменем Шевченка йде у непевне майбутнє; у тому також, що білобірська школа — одинокий основний освітній острівчик українства на польському засланні, тож інших публікацій до золотого ювілею початкової школи зайво сподіватися.

З ЖИТТЯ ДІАСПОРИ