Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Наталя Коломієць. Я щаслива
Микола Братан. Експромти з посмішкою
Анатолій Анастасьєв. Потоки
Анатолій Анастасьєв. Борозенське - це з-під лемеша
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 1
Микола Швидун. Ти до мене прийшла

Кулик В. Майдан. Війна. Болючі думи: Вінок сонетів // Вісник Таврійської фундації (ОВУД): Вип. 10. - К.-Херсон: Просвіта, 2015. - С.161-168.

 

Майдан. Війна. Болючі думи
Вінок сонетів

І

Воюють хлопці… Скаженіють “гради”…
Гримить удар – і вершник без коня…
Нахабний тиск сучасної армади
Між ночі не вщухає й серед дня.

І землю рвуть на друзки бомбопади
Жахкий вогонь серця перепиня.
Реальність – то далеко не паради…
І звідки та взялася маячня?

Біснуються російські генерали –
Так риє рилом рохлиста свиня.
Мов злякане од грому совеня,

Капрал Шойгу ще вдарить гопадрала…
Давно його когорта не вмирала…
Буває ж так, що плавиться й броня.


ІІ

Буває ж так, що плавиться й броня
І світ палає разом з небесами.
Солдат Вітчизни стяг обороня –
Про це усі агенції писали.

Майдану ще не вичахла борня,
Іще живі зросійщені васали,
Іще підступна пастка-западня
Вирує неземними голосами…

Двадцятилітні вої в бліндажі
Не можуть кулемету дати ради.
А вороги з десантної бригади

Повзуть від горизонта, як вужі…
Чи зникнуть ці стокляті міражі,
Як недовіра до нової влади?


ІІІ

Як недовіра до нової влади,
В душі витають сумніви одні.
Не всі ж порозбігались казнокради,
Мов пшонки-януковичі брудні.

А ми все наслухаємо рулади,
Хвилюємось в душевній глибині,
Плекаємо прийдешні анфілади,
Помноживши на хилі трудодні…

То добре зважте, хто ми, з ким і де ми?
Яке у нас коріння та рідня?
Яка іще чекає западня?

Нерозрішимі, справді, теореми…
Існують в світі зрада і гареми,
Але є Бог, що всіх охороня.

ІV

Але є Бог, що всіх охороня –
З ним правда вічна і любов нетлінна.
При чому тут погони та звання,
Коли в біді страждає Україна?

Така вже приключилася пеня:
Знайшлися в “брата” і гармата, й міна,
Щоб козаків припнути знов до пня,
Щоб нас таки поставить на коліна.

Гармидер, що розлунився в Криму,
Тавриди затлумив дзвінкі принади –
І зажурились гори й водоспади…

І вже Донбас в химерному диму…
У себе я запитую: чому
Вони все лізуть, ненаситні гади?


V

Вони все лізуть, ненаситні гади –
Навпочіпки, буває і пластма,
Питаючи у Путіна поради,
Бо розуму ж у головах нема.

За прикладом “Гусарської балади”
Зі сходу суне непроглядна тьма,
На грудях перевісивши приклади,
І люте зло втаївши крадькома.

Нам треба прокидатись вряди-годи,
Облишивши байдужості спання,
Бо в домі нашім скільки ще хлання…

А злодії крадуться до господи,
Всі нечестиві, блудні від природи –
Сепаратисти й різна блюватня…

Сепаратисти й різна блюватня
На волю нашу нагло зазіхнули.
А словоблуддя і липка брехня
Їх рабські спини в неміч перегнули.

Мов чорна обгоріла головня
(Бувають справді твердолобі мули),
Самарський воїн “с пылу и с огня”
Горілку перед боєм з фляги цмулив…

Такі не тільки “боїнга” зіб’ють,
А ще й запустять в космос канонади…
“Сказал полковник, значит, братцы, надо…”.

Хай в світі знають, як в Росії п’ють!
В підкоку, як під корком, зріє лють,
І зайві тут начальницькі бравади…


VІІ

І зайві тут начальницькі бравади.
Бандери чи Бендери – все одно.
Ще й волонтерів можна убивати…
В мізках пропитих – лиш німе кіно.

Двом правдам, як не силься, не бувати.
Бракує фарб – убоге полотно…
Їх добре наловчили ґвалтувати…
Навіщо двері, коли є вікно?

А наші вояки – моральна сила.
Їм не властиві похап й біготня…
Бджола несе нектар, не сіра тля.

І птахові в польоті служать крила.
У мріях же цвітуть ясні вітрила:
“За Україну!” – клич наздоганя…

VІІІ

“За Україну!” – клич наздоганя
Відважних в балаклавах патріотів.
Ніхто з них свого курсу не міня –
Той в армії служив, а той на флоті…

В бою потрібні, певне що, знання…
Замало їх було в навчальній роті.
В живу мішень стріляти навмання
Ще треба призвичаїтись піхоті.

У вибухах Луганщини степи,
Біжать по них армійські однострої
Між осоки туманної густої –

І падають солдати, як снопи…
Всевишній, порятуй і заступи!
Котел кипить, та не стачає зброї…


ІХ

Котел кипить, та не стачає зброї…
Навколо – заміновані поля.
Калюжі край доріженьки рудої
Луна далеких зблисків оддаля…

Осінній вечір…Темно, як в забої,
Ще й вітер плаче, наче немовля.
Як тяжко бути поруч зі злобою,
Стрічаючи у небі журавля…

Коли з тобою і надія, й віра,
То легше хрест свій до небес нести.
Добро колись ще має прорости,

Не дай лиш у собі зростити звіра…
У ворога на все жорстока міра,
Однак стоять несхитно блокпости.

Х

Однак стоять несхитно блокпости,
Обстріляні не раз, але надійні.
А місто Щастя, повне глупоти,
Сповідує премудрощі подвійні.

Сьогодні ми з тобою – я і ти –
По суті два суб’єкти благодійні,
Стараємось возводити мости –
Державницькі засади самостійні.

А ворог пре, аж просвітку немає.
На SMS-ках пишуться листи…
Й нелегко так до істини прийти –

Хто ж цю планету на плечах тримає?
А там, де стяг жовтоблакитний має,
Вогонь такий, що Господи прости…


ХІ

Вогонь такий, що Господи прости!
Від роду ми, щедротні гречкосії,
Все віримо в гуманність простоти –
У благородність стольної Росії…

Гляди свій пломінь не занапасти
У круговерті тої чудасії,
Коли весь люд в обіймах блекоти
Не зерно, а кукіль настирно сіє…

Допоки наші помисли живі,
Повинні ми стояти всі горою,
Словесною не тішитися грою,

На перспективи зарячись нові…
Двигун мовчить, зачаївшись в траві,
А що візьмеш від техніки старої?

ХІІ

А що візьмеш від техніки старої,
Коли ми танк не можем завести?
Гортаємо думок своїх сувої
З буденності сумної дрібноти.

О, неприступні вічні стіни Трої!
Чи ми такі ще зможемо звести?
Та поки в нас окрім стіни живої.
Нема твердині… Спробуй захисти!

Турбота у солдатів лиш одна –
Були б сухими у бою набої.
Та щоб дістатись до хвилини тої,

Коли сурма побідна пролуна.
Захисників тривога не мина –
Під мінометним обстрілом герої…


ХІІІ

Під мінометним обстрілом герої
Тримають оборону на зорі.
Стоять гуртом проти навали злої
Незламні, як завжди, богатирі.

І чорний дим летить з передової
На жовто-синє лоно прапорів.
Так на майдані в рвійному розвої
Минулий час із шинами горів…

Ще й благородна помста чоловіча,
Далека від німої сліпоти,
У подвигу спроможна розцвісти.

А то ж і не розпука, і не відчай –
Вони в таки абсурдному сторіччі
Не віддадуть своєї висоти…

ХІV

Не віддадуть своєї висоти
Сержанти і майори ясночолі.
Матуся рідна, ти їх захисти
На бранному, на вогняному полі.

І кожен крок їх, люба, освяти,
Дай радості, розкриленої долі,
Щоб їм до ніг стелилися світи
І щоб серця палали не схололі.

Минуть літа. Одгомонять віки.
Імперії прирікши на розпади,
І тему архаїчної осади

Відтворять історичні сторінки…
А поки що на березі ріки
Воюють хлопці, скаженіють “гради”…

ХV

Магістрал

Воюють хлопці… Скаженіють “гради”…
Буває ж так, що плавиться й броня,
Мов недовіра до нової влади…
Але є Бог, що всіх охороня.

Вони все лізуть, ненаситні гади,
Сепаратисти й різна блюватня.
І зайві тут начальницькі бравади…
“За Україну!” – клич наздоганя.

Котел кипить. Та не стачає зброї…
Однак стоять несхитно блокпости.
Вогонь такий, що Господи прости…

А що чекать від техніки старої?
Під мінометним обстрілом герої
Не віддадуть своєї висоти…

 

29 жовтня - 4 листопада 2014 р.
м. Херсон.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 117 книг;
1,509 статей;
343 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)