Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Зорі падають в моря
Михайло Гончар. Селянський повстанський рух на Півдні України: (1918-1921)
Олег Олексюк. А у нас був Тарас
Микола Швидун. Батьківська криниця
Сергій Гейко. Церков величність
ІІІ. Прочитай

ІВАНКОВІ КОЛОСКИ

Було це ранньою весною. Земля прокинулась від зимової дрімоти, скинула з себе пухнасту ковдру снігів. Ховрашки, польові миші повилазили з нір і вигрівалися на сонці. З далеких теплих країв прилетіли до рідних гнізд птахи. Іванкова шпаківня гостинно зустрічала дзвінкоголосих гостей.

Була неділя. Всі відпочивали. А ось сівачі трудилися з ранку до пізнього вечора.

- Весняний день рік годує, - любив говорити тато...

- А ви тут як опинилися? Щось удома скоїлося? - стривожився він, коли побачив своїх синів Іванка та Миколку біля сівалки.

- Нічого не сталося, - сказав Миколка.

- Ми в гості до тебе прийшли, - доповнив Іванко. - А чому ви всі такі замурзані?

- Білий хліб любить чорні руки, - усміхнувся тато. - Ось досіємо цей клин і помиємось. Погляньте, які душові на польовому стані. Може - під душ? Вода вже на сонці нагрілася.

- Ні, - сказав Іванко. - Ми хочемо з тобою хліб сіяти.

- Дивися, чого захотів! - засміявся татів напарник, тракторист дядько Павло. - Одразу видно, що нашого, хліборобського роду.

- Гаразд, - дозволив тато. - Все зерно висіяли, так що час мені заправити сівалки насінням. А ви посидьте у кабіні трактора - і рушимо.

Ось так уперше Іванко допоміг татові посіяти в пахучу землю золоті зерна. Зігріті людськими руками і сонцем, вони проросли і зашуміли, задзвеніли на увесь світ тужавими колосками.

Сплетені у віночки колоски і сьогодні прикрашають Іванкову кімнату.


ХЛІБ ВІД ЗАЙЦЯ

Дозріли в садках вишні і абрикоси, з городу бабуся приносить у пелені огірки і помідори. Полуниці теж зачервоніли на грядці.

- Це літо прийшло, онучку, - каже бабуся до Тарасика.

- А в степ літо прийшло? - питає Тарасик.

- І в степ прийшло. Батько твій вже з комбайном вийшов на жнива. Чи не чуєш, як гудуть у степу мотори?

Тарасик прислухається. Справді, гудуть мотори.

Після обіду йде Тарасик за село, щоб подивитися на степ. А там аж до обрію жовтіє пшениця, і над нею, ніби голубі озера, хвилюється марево за маревом. Небо над степом високе-високе, і в ньому чути, як гудуть мотори комбайнів, аж в небі гуркотить. А жнив не видно.

Бабуся сміється з Тарасика:

- Почекай трохи, скоро вони підійдуть і до нашого села.

Не терпиться Тарасику.

Якось побачив він, що дід Гордій везе воду жниварям у степ. Побіг за підводою, і ну просити:

- Візьміть мене, дідусю, з собою. Хочу жнива в степу побачити.

- Ич, який розумник, чого захотів! Та вже сідай, якраз до комбайнів їду.

Дід Гордій повільно їде степовою дорогою, а Тарасик все дивиться, жнива хоче побачити.

- Чуєш, Тарасе, як перепілка підпадьомкує? Це вже вона почула, що жнива прийшли.

- Таке скажете, діду.

- А ген, бачиш, по дорозі баранці біжать. Ніяк догнати їх не можемо. Тільки в жнива так пливе марево над степом.

Тарасик дивиться на баранці. Справді, вони тікають від них у степ. Дивина, та й годі.

- А справжнісінькі жнива, діду, ми побачимо? - цікавиться Тарасик.

- Ось приїдемо до батька, там і побачимо справжні жнива.

Завиднілися комбайни в степу. Покоси, мов хвилі, гойднулися вдалині. Тарасик дивиться на них і думає собі: "Оце вже починаються справжні жнива".

- Еге, діду, то справжні жнива, де покоси?

- Молодчина ти, Тарасе. Ото і є справжні жнива, усміхається дід Гордій у вуса.

Приїхали якраз на обід. Гарно було Тарасикові з батьком. Особливо, коли їли борщ, і тато подав йому окраєць хліба і сказав:

- Їж, Тарасику, це хліб від зайця…

Не повірив Тарасик, запротестував:

- Хіба у зайців хліб є? Як вони його печуть?

Усі розсміялися.

- А ти попробуй, - підсунувся до нього дід Гордій.

Попробував Тарасик хліба, вкусив шматочок, а він смачний, ну ніколи ще такого не їв.

Після обіду Тарасик заснув у діда на возі. І снилося йому, як літо, заквітчане колосками, підходило до вантажних машин і насипало повні кузови золотого зерна. А поряд стояв його батько і розгортав зерно та посміхався до нього.


МОРЕ

До моря рукою подати, а Юрко досі ще його не бачив. І дорослі про нього говорять, і малі, а яке воно - не уявляє собі хлопець. Кажуть, що синє-синє і солоне-солоне. Мабуть, від солі?

Одного разу наносив Юрко у корито води, взяв у комірчині пачку солі, та й ну солити. Висипав усю пачку, паличкою розколотив, а вода не посиніла.

- Що це ти, сину, надумав собі, що всю пачку солі висипав у корито. Схаменися, дитино!

- Це я, мамо, море роблю. Щоб солоне і синє було.

- Хіба ж море у кориті буває? Воно велике-велике, безкрає… Ось поїде влітку ваш дитсадок до моря, то й побачиш. Щоб ти мені більше не переводив сіль. Чуєш?

Юрко мовчить, бо йому соромно перед матір'ю. Хоч би нікому не казала.

А напочатку липня увесь садочок захвилювався. Готувалися до поїздки, складали речі та іграшки, купували м'ячі та надувні круги.

Коли поспішали з рюкзаками до великого червоного автобуса, то всі побачили, що Юрко і відерце прихопив з собою.

- Для чого відерце? - перепитує кожен. - Невже там не буде з чого воду пити?

- Залиш його!

А Юрко мовчки усміхається. Він обов'язково привезе море у відеречку додому.

Цілий місяць відпочивали діти біля моря. Ранками воно було тихе і спокійне, тільки пісок від хвилі шелестів на березі. А в обід море мліло під гарячим промінням сонця.

Добре було гратися на пісочку, та ще краще купатися.

А бувало море і сердитим.

Величезні хвилі накочувались на берег, і тоді вихователька не пускала дітей близько до води. Юрко дивився, як буруняться хвилі, як величезні вали із страшенною силою розбиваються об берег.

Він у такі хвилини думав, що не можна море перенести у відеречку додому. Воно велике і, як казала мама, безкрає. Воно могутнє і красиве, а в шторми грізне і сердите.

Та море стишувалось, і діти знову плескали долоньками по воді, відчуваючи його лагідність і ласку.

То було незабутнє літо, коли Юрко вперше побачив море.


 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)