Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Василенко. Курай для пожежі
Книга пам'яті: Голодомор 1932-33 у Чаплинському районі
Микола Каляка. Рукопис знайдено в каюті Ушакова
Анатолій Анастасьєв. Просто життя
Ігор Проценко. Вечірні вогні
Іван Немченко. Корсунські світанки
Символ
(жіноче пописування)

 

НОВЕЛІСТИКА

Наталія Юріна

СИМВОЛ

(жіноче пописування)

Ользі Кобилянській присвячується

Що то за філолог, що не любить словників? Різних: літературознавчих, тлумачних, перекладних. Без різниці.

Я от люблю себе і люблю словники. Хоч я і не філолог. Але ж я люблю словники. Значить, я філолог???

Ні, про це я подумаю пізніше. Але ж я не філософ, аби думати…!

Я просто граюсь. Граюсь - просто - так.

***

Вона подумала, якщо він філолог, то має любити словники. І подарувала йому. Символів. Такий, невеликий, але отой мужик в магазині сказав, що цей словник має "надзвичайну інтелектуальну та естетико-культурну силу". І ще й оте: "дискурсивно-метафоричну інерцію із заглибленням у психологічний наратив перцепції об'єкта на плюралістичній основі".

Ну, купила. Ну, подарувала. Просто - так. Без підтексту. Без натяків. Просто - любила. Не словники. Його. Несправжнього філолога, бо він не любив словників. І її. Не любив.

Правда, подякував, і сховав у шухляду. Назавжди. Йому не потрібні ні словник, ні вона.

***

А її любов, ніби білий лебідь з поламаним крилом, не могла покинути його озера безсердечності. Вона балансувала між зимою і літом, між Еросом і Танатосом, і не було їй прихистку. Його обважнілий від презирливих думок погляд, огортав печаллю, ніби памороззю, її серце. Від цього б воно зледеніло, і легше розлетілося на дрібні скельця.

Ну от і все. Погасли мрії,
Гірка сльоза сповзла на вії,
На серце впав дрібний кришталь,
І розколов його, на жаль…

Її трансцендентальний мікрокосмос почав руйнуватися. Бо жила, думала, мріяла, сподівалася, любила і ненавиділа лише ним. А зараз з-під ніг вислизала ця об'єктивна субстанція, яка мала традиційно-банальну назву - земля. Вона відчула, що біля кінчиків пальців ніг стало досить тепло і приємно. То відірвалося її серце і розтеклося по тілу. Уже дісталося і до кінцевої точки. Та вона не думала про можливість летального результату. І продовжувала на нього дивитись.

Він, за цю 1/33 секунди, навіть не встиг второпати, що на відстані 1-1,5 метри від нього хтось прощається зі своєю душею. Причому, досить повільно, чекаючи на порятунок.

"Чому вона на мене навіть не підіймає очей? Готується щось сказати? Але що може сказати ця дурепа, яка не знає навіть, що таке "іманентний" (властивий природі предмета, внутрішньо притаманний)! Так, пора зав'язувать. Мене чекає Марго. І взагалі, навіщо я витрачаю час? Мій робочий день закінчився, то чому я ще тут? А! Я ж маю їй подякувати за ту книжку. Що воно за…? М-да… словник…Чого??? Символів??? Уже хоча б орфографічний! На дідька він мені здався? Добре. Покладу. Треба хоч завтра не забути віднести його Коляну, він на таких речах здвинутий. Хай політає…"

- О, словник!?! Дуже Вам дякую. Але було не варто. Навіщо Ви? Згадали про сесію? Дарма! Це (і потряс той нещасний словник у руках) - не допоможе! Мене ніхто ніколи не підкуповував! І Вам не вдасться! Я не продаюсь!!! Яке Ви мали право затримувати мене з такої неповажної причини. Ніби знали, що я сьогодні скажено поспішаю. І тут ще Ви!

Будь ласка, не забудьте, виходячи, за собою міцно причинити двері, аби аналогічні думки інших студентів сюди не прослизали. ОК?

***

- Ну, шо, пане професоре, вип'ємо за Ваше здоров'я? Тобі сьогодні, як-не-як тридцять сім! Ану Маргушо, поцілуй свого коханого!..

- Та ні, Колян, не треба. Марго, відійди від столу, не труси тут своєю шерстю!

- Та чьо ти такий сьогодні злий? Хочеш, Вальку наберу? Буде тут за п'ять хвилин!

- Не треба, і так нормально. Бо почне знову клеїтися! Мало мені моїх "ухажорок" на роботі! Уявляєш, сьогодні приходить одна (якраз уже збирався сюди їхати), і притягує книгенцію. Аби ще щось таке, щоб почитать, а то так, - макулатура. "Словник символів", найновіше видання. Я от не розумію: на пари не ходять, двійок нахватаються, а потім черги перед кабінетом створюють.

- А може справа не в парах?

- Ну, да! Звичайно! Вони ж усі в мене закохані! Як це все мені уже набридло! Оці погляди, оці посмішечки… Хоча б раз прийшов і постояв отам замість мене! А то розумний отут - у кріслі з пивом! Набридло! Усі і все! Давай змінимо тему. ОК?

- ОК! А якого видання словник - київського чи львівського?

- Колян, ти ж обіцяв! Я тобі його завтра принесу і віддам. І читай ти його хоч до віку!

- А може спочатку сам почитаєш? Може щось вичитаєш? Це ж принесла ота, із третього?

- Ну вона. А ти її звідки знаєш? Так, удруге повторюю - змінюймо тему!

- Як її не знати, якщо вона в мене щодня - вже зачиняю, а вона ще сидить. А коли ти заходиш, то хоч швидку викликай!.

- Забий на неї і пошли до дідька! Як я! Знаєш, час від часу допомагає. Так, куди ми подамося на вихідних? Давай може у Миколаїв?..

- Чого?

- У зоопарк - найкращий в Україні!..

***

"Не забудьте, виходячи, за собою причинити міцно двері, аби аналогічні думки інших студентів сюди не прослизали. Виходячи… причинити… міцно… двері… Виходячи… Міцно… Виходячи…

Знаю. Не забуду. Багато їх у Вас таких, "виходячих", знаю. Знаю, що не стану для Вас іншою. Не тому, що не зумію, а тому, що не потрібна. Ні я, ні, сподіваюсь, ніяка інша. Він егоїст-одинак. Він ні в кому не має потреби. Він самособоюнаповнений. Точно.

Але як Ви могли, пане професоре, так подумати - підкуповую!?! Ні, не правда. - От дурепа, а що він мав подумати? Що ти усілякими правдами-неправдами дізналася, коли йому День Ангела, і вирішила привітати? Ще й чим!?! Словником!?! Недолуга! Краще б купила пляшку коньяку - менше б образився, бо відразу знайшов би їй практичне застосування. - Гаразд. Іншого разу буду завбачливішою… - Іншого разу?????? Іншого разу??? Тобі не вистачило цього? Опинилася у найогидливішій ситуації, яку може уявити собі людський мозок! - Так, іншого разу, бо я звикла досягати мети! - Ти - мети? Це ж коли? Коли/ проживши/ біля/ нього/ дев'ятнадцять/ неповних/ літ/ і/ з/ яких/ дев'ять/ відверто/ неупереджено/ і/ палко/ помираючи/ від/ кохання/ до/ одного-єдиного/ мужив'яги/ насмілилась/ привітатись/ до/ нього/ лише/ після/ першої/ його лекції. Дівчино, та тобі мужності не позичати! - Ну то й що. Я просто не хотіла йому набридати, а то б він мене розлюбив, ще до того, як побачив, яка в мені прихована душа… - Та ти, що!?! Не жартуєш. Оце так! Сьогодні він точно тебе полюбив, і закохався до останнього подиху! Ти ж так класно сьогодні разом зі своїм Словником показала, що твої наміри серйозні, а не якісь короткохвилинні захоплення. Чуваха, ти просто майстер! - Досить… вистачить… - я пішла плакать… - Та чого далеко йти? Сідай отут, під його дверима, і плач. А раптом він забув свій гаманець і повернеться, і побачить, як ти за ним плачеш, і приголубить, і поцілує, і будете ви жити-поживати та дітей наживати!!! - Він не повернеться за гаманцем. Він носить його завжди у лівій кишені. Тому це нереально. - А інше реально!?! Ну, звичайно, ти ж за ним щодня слідкуєш, тобі краще знати, що реально, а що не реально. - Замовкни, я не хочу тебе слухати. І я ж сказала, що зараз піду плакати! - Ну й котись на всі чотири сторони!"

Як боляче серце тремтить,
Коли ти тримаєш в долоні
Багряну колючку, з якої біжить
Незримая річка солоної крові.

***

- Ти не мужик! Ти не вмієш тримати слова! Ні, я розумію, ти зайнята людина, але ж ти мені на минулому тижні пообіцяв дати почитати словник. Я помираю від бажання його побачити (уже навіть ходив у книжковий магазин, аби і собі купити, бо думаю: "мій друзяка-професор зажав") так ні, його ніде нема. Так що, слухай, не жлобись. Я йому нічого поганого не зроблю. Навіть слідів від кави не залишу. Чесно, не брешу! То як, даси?..

- Ну, звичайно. Ось я його й приніс.

- А чьо так довго до мене йшов?

- А просто читав цей клятий словник…

- Ти читав словник??? Чувак, ти шо? Ти ніколи не читаєш словників, навіть орфографічних. Що це з тобою? Старієш!?!?

- Я сьогодні до неї піду і поговорю…

- До кого? Про що? Про словник? Ха-ха-ха!

- До тієї дівчини, що подарувала мені словник. Я багато чого зрозумів. Мені вона конче необхідна…

- Ні, дружище, таке враження, що дідуся Фройда перечитався, а не якогось словничка!

- Не якогось, а словника символів! Вона до мене зі всією душею, а я - як свиня. Справжня, що по вуха любить сидіти в багні. Тому мені варто по-тихеньку звідти вибиратися.

- Професоре, я не розумію. Ось це - словник символів, а не щоденник відвертості твоєї навіженої. Ти що, в словникових статтях вичитав якийсь підтекст, який зможуть зрозуміти лише ти і вона?

- Та не в змісті словника суть. А в самому словнику. Він - символ.

- Чого?

- Поки-що - не знаю, але сьогодні ввечері сподіваюсь усе з'ясувати. До речі, я помітив, що вона живе в одному зі мною під'їзді. Ти не вбачаєш у цьому чогось дивного?

- Я вбачаю дивне лише в тобі. Бо ти - з'їхав з глузду. Замість читання книги - вишукуєш якісь символи, замість того, щоб працювати - слідкуєш за студентками. Дивись, а то як ускочиш у гречку та наламаєш дров, то й свідки не допоможуть. Тридцять шість років жив, а на тридцять сьомому сказився!

- Що??? Сказився? Ускочу в гречку? Ти ж сам говорив мені почитати словник перед тим, як тобі його віддавати, і звернути увагу на дівчину. Це ж твоя рекомендація!

- Ну, приїхали! Уже Колян у всьому винен. Я сьогодні так спокійно спав. І чому мені свині не наснились!

- То ти мене ще свинею назви, і я більше ніколи до тебе навіть не привітаюсь!

- Погано свій словник читав! Свині уві сні - символ того, що тебе підставлять (знаєш - свиню підложуть), що ти вляпаєшся в халепу!

- Такого у словнику немає. І, взагалі, я його не читав…

- Ну якби я його почитав, то знав би, що є, а чого… Що??? Ти його не читав??? Як ти міг??? А ти ж здурів!!! Я забув! Ти просто побачив словника, зрозумів, що він - символ, і вирішив закадрить собі молоденьку студенточку. Так от, що я тобі скажу: друже, опам'ятайся. Вона для тебе аж занадто молода. За тебе хоч зараз півміста жінок піде заміж, та ще й таких, як треба. Ти тільки поклич. На біса вона тобі здалася? По-перше. А по-друге, тобі ж по статусу не підходить за нею бігати. Ти подумай ще раз, що ти хочеш робити. Так, я говорив, що ти їй подобаєшся. Але я не мав на увазі, щоб ти відповідав їй взаємністю. Просто хотів, щоб ти її не ображав, якось лояльно з нею поводися. Вона ще ж мала, сьогодні ти їй подобаєшся, завтра - десяток інших. Ми думаємо, що ми їх вибираємо, а насправді, - то вони з нами граються, навіть у досить ранньому віці. Як ото вона.

- Вона не така. Вона - інша. І тому не може гратись.

- Звичайно, вона не така. Вона "умница, красавица, комсомолка". Професоре, отямся!

- Колян, я вирішив. Може і помиляюсь. Але я хочу зараз учинити саме так. А потім побачимо. Та я думаю, що вона прийме мою любов, бо наскільки я зрозумів, кохає мене вже давно. Так що, нехай наші мрії здійснюються!

Її любов сягала вище неба,
Його ж - топталась по землі...
Від тебе їй нічого вже не треба.
Отож, цілуй її лише вві сні…

***

- Ви питаєте мене, що символізував той словник? Нічого. У ньому просто зібрані слова, які щось символізують. Цікавий такий словник…

- Але ж ти чомусь мені подарувала саме такий словник. Я здогадуюсь, що це не випадково. Я правий?... Мила (він взяв її руку і доторкнувся губами до долоні), вибач, що я не зрозумів усе відразу. Я просто йолоп. Старий йолоп. Я збрешу, якщо скажу, що не помічав, твоїх очей. Я їх бачив, але вперто не хотів побачити. Я боявся… перш за все себе… боявся, що можу закохатися… Я… я… я… кохаю… тебе… Кохаю більше, ніж саме життя. Воно мені не потрібне без тебе…

- А як же робота. Я думала, що саме її Ви любите над усе. Любите навіть не роботу, а себе - за те, що працюєте. Саме вона, як на мене, замінювала Вам коханку, дружину, і кохану жінку. А тепер Ви готові усе покинути заради мене?..

- Так. Ти у мене будеш єдиною і ніхто/ніщо мені більше не потрібні.

- Значить, я буду Вашою роботою?

- Називай це як хочеш, тільки змісту не змінюй. Ти вийдеш за мене?

- А коли Ви мене покохали? Учора. Чи на тому тижні, коли я подарувала Вам словник?

- Не став дурних запитань. Це тобі не личить. Бо пам'ятаю, як ти на іспиті поцікавилась про моє ставлення до кого там? я забув. Так от, то було не зовсім доречно. Більше так не роби.

- Добре… А знаєте я Вас кохаю усе своє свідоме життя. Навіть більше. Я навіть не пам'ятаю себе такою, яка б Вас не кохала. Я була навіть подумала, що маю якусь фобію чи захворювання, бо мені з кожним днем усе важче ставало контролювати свої почуття. Дійшло навіть до того, що я вирішила привітати Вас із Днем народження. Це при всій моїй скромності і сором'язливості. Я почала переступати через себе, бо Ви стали змістом мого життя.

Ви вирішили, що словник - це символ? Ні, це не символ. Це подарунок. Подарунок від щирої душі. Хотіла зробити Вам приємне, а Ви виставили мене за двері.

- Так, я був дурень.

- Нічого, я не ображаюсь. Я звикла до такої Вашої поведінки. Для мене це стало нормою.

- Повір, Я не навмисне тебе ображав. Я просто не розумів, був німий, глухий, сліпий. Але я змінюсь. Я надолужу все втрачене і виправлю усі помилки. Повір мені і я тобі це доведу.

- Любов - не теорема. Її не треба доводити. Її не треба вибачати. Її не треба розуміти. Її потрібно лише відчувати. Відчувати завжди. Вдень. Уночі. Коли спиш, дивишся телевізор, читаєш газету, працюєш за комп'ютером, дихаєш… Вона завжди з тобою і скрізь. Як якийсь орган, що живе у тобі, і без якого ти вижити не зможеш. Вона твоя душа, яка підказує як жити і що робити. Кохати можна лише одну людину. І не після чогось, когось, замість. А з самого початку і до самого кінця. Як я Вас. Я кохала і кохатиму Вас завжди (Вона заплакала і відтягнула від нього свою руку).

Феміністки сказали б, що я слабка, бо не придушила свої почуття і зараз розмовляю з Вами; позитивісти б залишили мені час для роздумів, а романтики б веліли б кинутися Вам на шию, і все життя дякувати, що Ви зробили мене найщасливішою жінкою в світі. Але Ви не кохаєте мене. Ви загорілися похіттю вже після мого кроку. Я на це розраховувала, але не враховувала такого розвитку подій. Скажу чесно: Ви захопили мене зненацька. І я зненацька Вам відповім: Ні. Можливо, через півсекунди я пошкодую і почну рвати на собі волосся. Але по-іншому у Вас і у мене бути не може…

 

P.S.: Так сталось через те, що він був не справжнім філологом. Якби він був справжнім філологом, то він би любив словники. І любив би її…

 

Автор: 
Скачати: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)