Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Іван Ющук. Якщо ти українець
Молода муза. Випуск 1
Микола Братан. Поет-земляк Євген Фомін
Наталя Коломієць. Дорога до себе
Микола Братан. Танго над лиманом
Мініатюри

Зміст

* * *


Я очистилась. Сотнi лiтрiв дощової води пройшли крiзь мене i не залишили жодної брудної частинки. Вода проходила крiзь мене, крiзь одяг, шкiру i кров, i виходила десь з-пiд пальцiв,
з-пiд нiг, одразу ж змiшуючись iз калюжами. Калюжами тих, хто очистив. Очищенi ще не знали цього i бiдкалися на це невчасне явище. Дощ? Влiтку? Злива?
Аби крапля, потрапивши на мою голову, дiйшла до мого логiчного закiнчення, потрiбно 7 секунд. Аби застрелити людину, потрiбно 5 секунд. Аби кинути смiття на землю — 3 секунди. Аби стратити людину за допомогою гiльйотини — 6. А краплi без упину б’ються менi у череп. Якби так протривало ще з годину, я б з’їхала з глузду. Якби це було потрiбно, дощ не закiнчився би так швидко. Аби я зрозумiла цiннiсть життя, потрiбно 7 секунд дощу.

* * *


— Вiриш у випадковостi?
— Не вiрю. Сьогоднi був такий дощ, що всi повиходили з парасольками, i на вулицi поряд з метро утворилися величезнi затори з одних парасольок. Помаранчевих, бузкових, рiзномалюнкових та кострубато-пошитих. Сьогоднi були такi затори, що сховавшись пiд своєю, соняшниковою, я вiдчувала, як скриплять спицi сусiднiх! Моя — виявилася найсамовпевненішою та найяскравiшою! Такою яскравою, що безсоромно вiдтiнювала мене. Вiдтiнювала настiльки, що в один момент я просто перестала бути собою, вибухнула і розлетiлась мiльйоном крапель на холоднi натягнутi нерви сусiдських парасольок! Я потихеньку сповзла кожною клiтинкою, кожною краплею пiд ноги перехожим...
Там мене i поховали, помiтивши, розтоптану, i здивувавшись. Хтось iз перехожих нiс свiй хрест, i з нього змайстрували менi — трохи менший. Випадковий священик пробуркотiв щось там про небеса i обiд, тицнувши засаленими вiд пирiжка пальцями у мiсце мого приблизного розташування. А неголений мiлiцiонер розiгнав розчулений натовп, змушуючи парасольки вишикуватись у баранячу чергу до затору.
— Вiриш у випадковостi?
— Не вiрю! Сьогоднi був такий дощ, що просто обов’язково хтось мав померти! Ним стала я.
Тобто я перестала бути собою.
Тобто все добре.
Все на краще.
Бо я не вiрю у випадковостi!

* * *


Присвячується клавішницям
Я вiдчуваю народження нової пiснi. Вона починається тим, що клавiшниця виходить на вулицю i божеволiє. За нею виходить басист, просто випадково, аби перекурити, i так само випадково помирає просто вулицi вiд раку легенiв. Не дочекавшись музикантiв, на вулицю виходить соло-гiтарист i потрапляє пiд машину. А барабанщик, що весь цей час виглядав iз вiкна, вивалюється з 9-го поверху. Власне, ось так припиняє своє iснування група «Н», навiть не встигши написати своєї пiснi. А що хотiла цим сказати я? Не знаю, може те, що курiння може зашкодити вашому органiзму. Або хотiла закликати людей берегти клавiшниць. Або просто показати, що не завжди отримуєш те, чого очiкуєш.


* * *


Я люблю сир! Але не той, що росiйською — «творог», а той, що українською «сир»! З великими дiрками усерединi! Такими, що якщо порiзати тонкими шматками, то крiзь них можна побачити носик чайника! В принципi, побачити можна багато чого, дивлячись на те, куди дивитися! Або дивлячись на те, що хочеш побачити! Або не дивлячись, заплющивши очi, затуливши вуха, завiсивши вiкна i заховавшись, для надiйностi, у шафу! Аби нiхто не мав справи до твоєї шкiри, до твого чудернацького шалика, до того, що ти любиш сир. Бо це тiльки моя справа. Сир! Але не той, що росiйською «творог», а той, що англiйською «cheese».

* * *


Зелений чоловiк не мiг знайти собi кращої справи, окрiм як стояти посеред порожнечi. Там вiн, принаймнi, почувався оригiнальним. Бо все навкруги — порожнє, а вiн, з одного боку, повний, а з iншого, якщо заглядати з-пiд ребер — порожнiй-порожнiсiнький. Червона дiвчинка не любила таких, i займала простiр порожнечi трiшки вiдсторонено. Там, де закiнчувалась її краватка, починалася шия. Це так краватка хотiла бути оригiнальною i видерлась хтозна-куди. Власне, Хто — знав. Але мовчав, i про справжнiй стан речей нам так нiчого i не повiдомив. Дiвчинцi нарештi набридло стояти посеред порожнечi, ризикуючи своєю шиєю, вона пiдхопила зеленого чоловiка пiд руки i понесла його за кулiси. Завiса закрилася, залунали аплодисменти, вистава «Фiлософiя буття в умовах порожнечi» Геніального Режисера пройшла успiшно, а зелений чоловiк i червона дiвчинка незабаром зiграли весiлля. Мене не запрошували на нього, тому я не можу об’єктивно оцiнити щиростi їхнiв почуттiв, я знаю тiльки, що за декiлька тижнiв вони випадково задушилися краваткою. Вдвох. Зал аплодував.

* * *


Те, що чують вуха, не зрівняється із тим, що чує горло.
Слова трансформуються, поки проходять крізь брудний язик, просотуються крізь зуби!
І горло ж сприймає слова не як сенс, а як привід
плюнути скаргою в очі того, хто вивів
формулу безалкогольного виду кисню.
Вибачте, я звикла
до нісенітниць.
Я — зникла
у горлі маленької дівчини рівно на стільки,
аби відчувати пісневилив.
Зникла у горлі гітарного струму і хворої шкіри.
Зникла у горлі маленької дівчини.

* * *


Якщо тебе хтось пристрелить, випадково, або й навмисно, будь ласка, попередь мене про це першим, аби неголений мiлiцiонер не бився до мене у дверi, витягуючи з душу, аби запитатись, чи знала я тебе. Я так не люблю мiлiцiонерiв. Неголених. Тому, будь ласкавий, нехай я дiзнаюсь про це вiд тебе. Принаймнi це буде хоч якоюсь вiд тебе звiсткою. Я швиденько виберусь iз душу, зберу речi i втечу з дому, аби незадовiльнений неголений мiлiцiонер не бився до мене, аби запитатися, чи я тебе знала. …Не знала. Менi буде соромно дивитися в очi мiлiцiонеровi, що пiвгодини простирчав пiд дверима, поки я шукала твого халата. Тому якщо тебе все ж таки хтось пристрелить, випадково, або й навмисно, будь ласка, попередь мене про це першим.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)