Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Ігор Проценко. Мої дороги
Олексюк О.В. Поетика творів Миколи Братана
Сергій Гейко. Проти комунізму та російського шовінізму
Микола Братан. Сузір'я Плеяд
Микола Василенко. Курай для пожежі
М.Братан. Парасолька йде по місту
Мініатюри

Зміст

* * *


Я очистилась. Сотнi лiтрiв дощової води пройшли крiзь мене i не залишили жодної брудної частинки. Вода проходила крiзь мене, крiзь одяг, шкiру i кров, i виходила десь з-пiд пальцiв,
з-пiд нiг, одразу ж змiшуючись iз калюжами. Калюжами тих, хто очистив. Очищенi ще не знали цього i бiдкалися на це невчасне явище. Дощ? Влiтку? Злива?
Аби крапля, потрапивши на мою голову, дiйшла до мого логiчного закiнчення, потрiбно 7 секунд. Аби застрелити людину, потрiбно 5 секунд. Аби кинути смiття на землю — 3 секунди. Аби стратити людину за допомогою гiльйотини — 6. А краплi без упину б’ються менi у череп. Якби так протривало ще з годину, я б з’їхала з глузду. Якби це було потрiбно, дощ не закiнчився би так швидко. Аби я зрозумiла цiннiсть життя, потрiбно 7 секунд дощу.

* * *


— Вiриш у випадковостi?
— Не вiрю. Сьогоднi був такий дощ, що всi повиходили з парасольками, i на вулицi поряд з метро утворилися величезнi затори з одних парасольок. Помаранчевих, бузкових, рiзномалюнкових та кострубато-пошитих. Сьогоднi були такi затори, що сховавшись пiд своєю, соняшниковою, я вiдчувала, як скриплять спицi сусiднiх! Моя — виявилася найсамовпевненішою та найяскравiшою! Такою яскравою, що безсоромно вiдтiнювала мене. Вiдтiнювала настiльки, що в один момент я просто перестала бути собою, вибухнула і розлетiлась мiльйоном крапель на холоднi натягнутi нерви сусiдських парасольок! Я потихеньку сповзла кожною клiтинкою, кожною краплею пiд ноги перехожим...
Там мене i поховали, помiтивши, розтоптану, i здивувавшись. Хтось iз перехожих нiс свiй хрест, i з нього змайстрували менi — трохи менший. Випадковий священик пробуркотiв щось там про небеса i обiд, тицнувши засаленими вiд пирiжка пальцями у мiсце мого приблизного розташування. А неголений мiлiцiонер розiгнав розчулений натовп, змушуючи парасольки вишикуватись у баранячу чергу до затору.
— Вiриш у випадковостi?
— Не вiрю! Сьогоднi був такий дощ, що просто обов’язково хтось мав померти! Ним стала я.
Тобто я перестала бути собою.
Тобто все добре.
Все на краще.
Бо я не вiрю у випадковостi!

* * *


Присвячується клавішницям
Я вiдчуваю народження нової пiснi. Вона починається тим, що клавiшниця виходить на вулицю i божеволiє. За нею виходить басист, просто випадково, аби перекурити, i так само випадково помирає просто вулицi вiд раку легенiв. Не дочекавшись музикантiв, на вулицю виходить соло-гiтарист i потрапляє пiд машину. А барабанщик, що весь цей час виглядав iз вiкна, вивалюється з 9-го поверху. Власне, ось так припиняє своє iснування група «Н», навiть не встигши написати своєї пiснi. А що хотiла цим сказати я? Не знаю, може те, що курiння може зашкодити вашому органiзму. Або хотiла закликати людей берегти клавiшниць. Або просто показати, що не завжди отримуєш те, чого очiкуєш.


* * *


Я люблю сир! Але не той, що росiйською — «творог», а той, що українською «сир»! З великими дiрками усерединi! Такими, що якщо порiзати тонкими шматками, то крiзь них можна побачити носик чайника! В принципi, побачити можна багато чого, дивлячись на те, куди дивитися! Або дивлячись на те, що хочеш побачити! Або не дивлячись, заплющивши очi, затуливши вуха, завiсивши вiкна i заховавшись, для надiйностi, у шафу! Аби нiхто не мав справи до твоєї шкiри, до твого чудернацького шалика, до того, що ти любиш сир. Бо це тiльки моя справа. Сир! Але не той, що росiйською «творог», а той, що англiйською «cheese».

* * *


Зелений чоловiк не мiг знайти собi кращої справи, окрiм як стояти посеред порожнечi. Там вiн, принаймнi, почувався оригiнальним. Бо все навкруги — порожнє, а вiн, з одного боку, повний, а з iншого, якщо заглядати з-пiд ребер — порожнiй-порожнiсiнький. Червона дiвчинка не любила таких, i займала простiр порожнечi трiшки вiдсторонено. Там, де закiнчувалась її краватка, починалася шия. Це так краватка хотiла бути оригiнальною i видерлась хтозна-куди. Власне, Хто — знав. Але мовчав, i про справжнiй стан речей нам так нiчого i не повiдомив. Дiвчинцi нарештi набридло стояти посеред порожнечi, ризикуючи своєю шиєю, вона пiдхопила зеленого чоловiка пiд руки i понесла його за кулiси. Завiса закрилася, залунали аплодисменти, вистава «Фiлософiя буття в умовах порожнечi» Геніального Режисера пройшла успiшно, а зелений чоловiк i червона дiвчинка незабаром зiграли весiлля. Мене не запрошували на нього, тому я не можу об’єктивно оцiнити щиростi їхнiв почуттiв, я знаю тiльки, що за декiлька тижнiв вони випадково задушилися краваткою. Вдвох. Зал аплодував.

* * *


Те, що чують вуха, не зрівняється із тим, що чує горло.
Слова трансформуються, поки проходять крізь брудний язик, просотуються крізь зуби!
І горло ж сприймає слова не як сенс, а як привід
плюнути скаргою в очі того, хто вивів
формулу безалкогольного виду кисню.
Вибачте, я звикла
до нісенітниць.
Я — зникла
у горлі маленької дівчини рівно на стільки,
аби відчувати пісневилив.
Зникла у горлі гітарного струму і хворої шкіри.
Зникла у горлі маленької дівчини.

* * *


Якщо тебе хтось пристрелить, випадково, або й навмисно, будь ласка, попередь мене про це першим, аби неголений мiлiцiонер не бився до мене у дверi, витягуючи з душу, аби запитатись, чи знала я тебе. Я так не люблю мiлiцiонерiв. Неголених. Тому, будь ласкавий, нехай я дiзнаюсь про це вiд тебе. Принаймнi це буде хоч якоюсь вiд тебе звiсткою. Я швиденько виберусь iз душу, зберу речi i втечу з дому, аби незадовiльнений неголений мiлiцiонер не бився до мене, аби запитатися, чи я тебе знала. …Не знала. Менi буде соромно дивитися в очi мiлiцiонеровi, що пiвгодини простирчав пiд дверима, поки я шукала твого халата. Тому якщо тебе все ж таки хтось пристрелить, випадково, або й навмисно, будь ласка, попередь мене про це першим.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 117 книг;
1,508 статей;
343 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)