Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. І краса, і держава
Микола Швидун. Стою на перехрестi
Олег Лиховид. Політичний компас виборця
Вісник Таврійської фундації. Випуск 2
Книга пам'яті: Голодомор 1932-33 у Чаплинському районі
Вишиванка. Число 3
Космічна історія; Близнюки
Едуард Гром

Космічна історія

На одній планеті, десь далеко у космосі, жив народ тривічок. У них усіх було по три маленьких ока. Усім іншим вони нічим не відрізнялись від звичайних людей, які жили на планеті Земля. Їхня планета мала назву Топаз, й інколи вони літали космічним простором, щоб спостерігати з боку за землянами. Земляни ніколи не знали, що за ними спостерігають. Тривічки чомусь заздрили людям, які мали два ока, вони теж хотіли стати такими. Одного разу космічний корабель, як звичайно, летів до людей на Землю, аж раптом його затягнуло в якусь діру, і тривічки опинились на іншій планеті. Коли вони вийшли з корабля, то побачили густі зелені ліси, широкі ріки та високі гори. Тривічки ніколи не бачили нічого подібного. Аж раптом на них накинулись якісь дивні величезні створіння. Це були циклопи, чудовиська з одним оком. Бідних наляканих тривічок узяли в полон і привели до житла дикунів. Ті їх хотіли зварити і з'їсти, бо були людожерами. Але раптом вийшов їхній ватажок і сказав: " Зупиніться! Це ж знамення! Нарешті Боги почули нас". А справа була у тому, що циклопи колись були звичайними людьми, але їх зачарував злий чаклун і забрав у кожного по одному оку за допомогою чарів і пообіцяв, що колись, через двісті років, до них прилетять створіння з трьома очима й повернуть їм їхні очі. Тривічки слухали це, затамувавши подих, вони були раді, бо теж мріяли стати істотами з двома очима. Пізніше ватажок провів обряд, й усі перетворились на людей з двома очима. І з тих часів люди розкидані по всьому космосу. Але космічні діри зачинились, і люди не можуть спілкуватися з собі подібними. Бо кожен народ живе на своїй планеті, не маючи зв'язку з іншими. Але земляни вірять, що є у космосі розумні істоти, і посилають їм свої сигнали щодня.

Близнюки


Жили-були в одному селі два брати Олежко та Микитко. Увесь час проводили разом, розважались, співали пісні та наглядали за своєю бабусею Галею. Жили вони утрьох у маленькій хаті у кінці вулиці. Брати були близнюками, і бабуся їх іноді плутала. Батьків у них не було, й вони про них ніколи не чули або просто не пам'ятали. Тому що ще маленькими їх знайшла бабуся у лісі. Це було так. Пішла якось бабуся збирати гриби, узявши з собою свою улюблену палицю. Коли зайшла до лісу й почала збирати гриби та ягоди, раптом почула дитячий плач. Поспішила на голос і побачила дітей, які лежали на купі хмизу під сосною. Вона дуже зраділа, адже жила одна і їй було дуже самотньо. Забрала бабуся дітей до себе та й доглядала за ними, як за рідними. Правда, спочатку вона намагалась знайти їхніх батьків, але все було марно. І зажили вони втрьох. Ішов час. Хлопчики виросли і стали вже самі доглядати бабусю, допомагати їй по господарству.
Одного разу Олежко пішов по гриби у ліс і натрапив на якусь хатку. Вона видалась хлопцеві дуже дивною, бо навкруги були мертві квіти. Колись яскраві і барвисті, стояли тепер, схиливши зів'ялі голівки. Юнак постукав у двері, й вони відчинились. Парубок зайшов усередину й тут же провалився в яму. Це була хата відьми, яка заманювала людей до себе. Олежко почав кричати, але ніхто не озивався, намагався вибратися, але все було марно, бо яма була дуже глибокою. Вночі відьма повернулася додому і зраділа своїй здобичі. Вона пообіцяла підсмажити та з'їсти Олежка, якщо він її не здивує чимось. А якщо здивує, то в ту ж мить відпустить хлопця. Дала на роздуми три дні й три ночі. А в цей час удома Микитко з бабусею уже хвилювалися: де ж подівся Олежко? І тоді брат вирішив піти шукати Олежка. Так пройшов один день і ще одна ніч, аж поки нарешті Микитко натрапив на страшну хату. Але не кинувся відразу до дверей, а вирішив причаїтися та поспостерігати за нею. Вранці він побачив, як страшна жінка вийшла з хати і пішла кудись. Тоді хлопчина підійшов ближче й покликав брата. Той відгукнувся з ями та розповів свою історію. Після цього брати вигадали план, як здивувати відьму. Коли прийшов час, відьма спитала, чи готовий бранець здивувати її. Олежко відповів, що готовий. А далі й каже: "Чи знаєш ти відьмо, що я чарівник і вмію переміщуватися на відстань. Дивись: зараз я у ямі, а коли ти вийдеш у двір і скажеш чарівне слово "Здивуй", то я вийду з-за дерева навпроти твоєї хати". Погодилась відьма, вийшла у двір і каже: "Здивуй!" І в той же час Микитко вийшов з-за дерева. Здивувалася відьма. Не знала вона, що брати були схожі, як дві краплі води, адже вони близнята. Повернулась відьма у хату і відпустила Олежка зі словами: "Здивував так здивував." А брати пішли собі додому разом, де чекала їх добра, чуйна бабуся, яку вони дуже любили й шанували.

Автор: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)