Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Сонце на рушнику
Микола Братан. Побите серце
Василь Мелещенко. Мiй малюнок
Микола Кабаків. Переяславська угода 1654 року
Вісник Таврійської фундації. Випуск 4
Анатолій Анастасьєв. В яблучко
Герб Херсонського Колегіуму
сконцентрована у символах концепція школи

Розробка герба датується 1997 роком, саме на цей рік припадає і створення Херсонського Колегіуму. Власний герб я розглядав як найвдаліший символ, яким позначатиметься кожна достойна та успішна справа.

Роботу над становленням школи у рідному місті я вважав та продовжую вважати за найважливішу серед низки інших проектів, якими опікуюсь останнє десятиріччя. Як проект успішний, Херсонський Колегіум від початків позначено моїм гербом, центральний символ якого Сонце став емблемою школи та сконцентрував у собі саму ідею нашого унікального навчального закладу. Саме цей символ, та й герб у цілому, давно нерозривно асоціюється зі всім найкращим, що є в історії Херсонського Колегіуму, на рівні з іменем великого нашого земляка, мислителя, ідеолога, неперевершеного поета Євгена Маланюка нерозривним зв'язком єднає наших колегіантів, викладачів, симпатиків та друзів з Колегіумом та між собою, - без них не мислиться наш стиль, з ними пов'язані наші успіхи та сподівання.

Герб був і залишається присутнім у всіх світлих справах з Колегіумом пов'язаних: навіть тоді, коли я, як засновник, з тих чи інших причин не маю можливості брати безпосередню участь у справах школи, він незримо єднає мене з нею заохочує правильні рішення та вчинки, нейтралізує неправильні.

Герб Херсонського Колегіуму

Однак навіть такий близький та звичний символ через багатогранність та складність потребує певного пояснення. Коротко спробую викласти найголовніше, що розтлумачить візуальне втілення концепції унікальної української школи, що без перебільшення є зразком шкільництва в нашому регіоні.

В основу художнього, розробленого Юрієм Дідовцем, вирішення покладено естетичні доробки, притаманні трьом послідовним та взаємопов'язаним епохам розвитку українського образотворення. Найдавніший: солярний знак у центрі герба - Сонце, що сходить - увійшов у нашу естетику ще в часи раннього Трипілля і є актуальним по сьогодні, присутній він у творах як ужиткового, так і монументального мистецтва, в живописі, декорі, архітектурі тощо. Наступний: скитський тваринний стиль - грифони - домінує в античну добу розвитку нашого україно-скитського мистецтва. Нарешті, пізніша інтерпретація скитського тваринного стилю в обрамленні руської в'язі, що відходить від майже реалістичного анімалізму нашої античності в сторону декоративного вирішення тваринно-рослинного орнаменту, що стремить до "кубізму", як сказав би сьогоднішній критик, знайомий з українським авангардом, з фотоефектами, елементами дзеркальності та чіткими пропорціями щит та його наповнення.

З точки зору елементів герба, їх також можна розбити на три основні групи. Перша - щит та його зміст - "малий герб", як це формулює діюча Конституція України стосовно зображення Тризубу (Трисуття) в обрамленні. Формулювання сумнівне, але з метою спрощення може бути прийнятним і в нашому випадку. Друга - монументальна пара грифонів, що цей щит підтримують, саме їх художнє вирішення підкреслює окремішність їх ідеологічного завдання, про що буде сказано нижче. І нарешті, гасло, - коротке влучне висловлювання головної ідеї символу.

Ідеологічно кожен, навіть найменший, елемент герба несе певне смислове навантаження. Оскільки елементів досить багато, герб непростий, як непростий Світ, його закони, непросте життя людини. Деталізувати кожен тут немає ані можливості, ані потреби. Зупинюсь на найважливішому.

Грифони символізують подвійність мотивів існування Всесвіту: збурений левоголовий (праворуч) втілення активного начала світотворення, невмотивованої дієвості, причини якої в ній самій, нестримного руху та вибуху енергії. Супокійний же орлоголовий грифон (ліворуч) є статичною противагою динамічному левоголовому, він не є кращий чи гірший за своєю суттю, як вода не є ані кращою, ані гіршою за вогонь, як простір безглуздо порівнювати чуттєво-емоційним шляхом за якістю з часом. Вони існують і дають можливість для існування Світу та нас у ньому. У взаємодії обидва грифони не тільки підтримують у напруженні та стабільності центральну частину герба, але гарантують живу стабільність Буття, що не вмирає, але й не самознищується через нестримність, внутрішній вибух та протиріччя. Ідею дуалізму світоначала прослідковуємо не тільки в українській традиційній (дохристиянській) концепції світорозуміння (Білобог та Чорнобог, які через взаємодію, борню породжують усе суще), але в багатьох філософіях як Сходу ("інь" та "янь") так і Заходу (піфагорійське "парне та непарне", "праве та ліве"). Жодне з цих начал не є домінуючим, "кращим" чи "гіршим" вони лишень виправдовують існування одне одного та дають шанс Світові. Так і наші, традиційні як для скитського так і для руського періоду української історії, грифони надають динамічну стійкість вже нашому, сучасному гербові.

Дзеркальність птахів у середині обрамлення з в'яззю (чотири пари, в яких кожен птах побував як відносно великим, так і відносно малим, як правообернутим, так і обернутим лівим боком) символізує відносність наших суджень про те, що є великим та правильним ("правим"), а що є йому протилежністю, а також змінність та плинність понять про це та й самої суті правильного та великого, хибного та дріб'язкового, плинності цих понять як у часі, так і в залежності від обставин.

Обрамлення вінчають три традиційних Тризуби Трисуття, що споконвіку стали нашими національними, а в періоди державності - і державними символами.

Не тільки центральним, але й ключовим елементом нашого герба є Сонце, що сходить. Промені, що йдуть проти годинникової стрілки символізують схід, початок нової доби (дня), молодість, щастя та переможне владарювання. До речі, самі українські слова "Сонце", "щастя", "цар" походять від санскритського (протоукраїнського) кореня, ще позначає поняття про джерело влади (енергії) Всесвіту. Світоглядні концепції давніх українців розглядають Бога як першопричину існування Світу, "Дателя Буття", переносячи його й на розуміння першопричини існування нашого народу: "Дажбоже! (Дателю Буття!) Ти Святий дух народу мого!". Водночас, правильно розуміючи першопричину існування всього сущого конкретно на нашій планеті, джерело енергії та життя, яким беззаперечно є Сонце, саме в цьому Величному Світилі наші мудрі та далекоглядні пращури вбачали найкращий символ, яким можна позначити Бога: "Дажбог, іже нарицається Сонце", як це фіксує Іпатіївський літопис. Таке розуміння, безперечно глибинне та прямо зумовлене нашим тісним зв'язком з українською землею, її підсонням та стилем життя давнього українця: тільки народ хліборобський, а відтак осілий, тисячоріччя опановуючи землі наших широт, міг пов'язати своє уявлення про Дателя Буття з символом сонця, яке несе початок хліборобського року, відродження живої природи, щастя, успіх, перемогу.

Пізніша, вже руська література зберігає цю традицію. Ярославна зі "Слова про похід Ігорів", будучи номінально християнкою, відвідуючи церкву, у момент найбільшого душевного хвилювання та потреби не у формальному "про людське око" культі богопочитання, а в правдивому божественному втручанні для захисту найдорожчого свого чоловіка-лада, звертається не до богів та святих церкви християнської, але до рідних, віками перевірених у потребі захисту Дніпра-Славути, Вітру та Сонця. При цьому "Світле Тресвітле Сонце" називається "Господом", тобто повелителем та владарем.

Зразу зауважу, що староукраїнське поняття владаря, поза іншим і через відсутність в Русі інституту рабства, не має на увазі рабську залежність людини від Бога. Українці й надалі зберігатимуть богорозуміння вільне від уявлень про рабську залежність людини від Творця та тиранію богів над людством. У модерній літературі це яскраво та однозначно формулює Великий Тарас Шевченко: "Не хрестись, і не кленись, і не молись нікому в світі!.. І візантійський Саваоф одурить! Не одурить Бог, карать і милувать не буде, ми не раби його, ми люде!" Отож, за Шевченком, Бог і Саваоф поняття різні, ба навіть протилежні, а головне людина не є рабом справжнього Бога. Достойне богорозуміння достойника достойної нації, яким був Шевченко та, віримо, є нація українська.

Тому, логічно, гаслом для нашого герба стали цитати з найдавнішої відомої нам староукраїнської пам'ятки красного письменства "Слова про похід Ігорів": "Світле Тресвітле Сонце" та "Святий Огненний Господине" з переспіву цього шедевра Тарасом Шевченком. Бо саме світло Сонця, світло науки та знання, душевної чистоти та порядності є головним стрижнем концепції Херсонського Колегіуму імені Євгена Маланюка.

Тож навіть суто рекламний, "для проспектів" слоган "Школа, в якій тепло" має на увазі не тільки, і не стільки, інформативне навантаження про нашу автономну систему опалення в зимовий період, але найперше стверджує основну засаду функціонування Херсонського Колегіуму: в нашій школі благодать отримуємо від тресвітлого Сонця правди, знання та волі і передаємо через душі викладачів нашим колегіантам та сподіваємось виховати сонячну радість та теплоту їх душ, що гарантують кожному з наших учнів успіх у сучасному світі, де щасливо та переможно почувають себе лишень сонячні особистості, навчені перемагати та виховані потребувати щастя.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)