Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олег Олексюк. А у нас був Тарас
Микола Кабаків. Переяславська угода 1654 року
Анатолій Анастасьєв. В чарівному світі дитинства
Микола Братан. Семенівське шосе
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 7
Микола Швидун. Стою на перехрестi
"Круглий стіл" з питань захисту українського інформаційного простору

Протягом останнього часу і російські засоби масової інформації - ззовні, і проросійськи налаштовані ЗМІ в самій Україні просто захлинаються від істерії з приводу подій у нашій країні. Підтримувана з Кремля справжня інформаційна війна, що розпочалася з набуттям Україною незалежності, стала більш жорсткою й відкритою, особливо агресивною. Більше того, акредитовані в Москві численні представники світових ЗМІ подають відомості про Україну в спотвореному, викривленому світлі - крізь призму сприйняття Росією. Не лише багато політиків, а й чимало простих росіян войовничо не сприймають реальності - незалежності України та приходу, нарешті, до влади дійсно народного Президента Віктора Ющенка, який, послідовно обстоює національні інтереси своєї держави. Цим пояснюються зливи фальшу й дезинформації, провокації й груба, безсоромна брехня про Україну, які вщерть заполонили ЗМІ Росії та проросійські видання в нашій країні.

У зв'язку з цим постала нагальна потреба захисту українського інформаційного простору, надання йому реальних потужностей і конкурентноздатності. Ця проблема хвилює й багатьох наших краян.

12 жовтня 2005 року в Херсоні, у приміщенні музею ХДУ, було проведено "круглий стіл" з ініціативи ХОО ВМГО "Молода просвіта" з метою створення громадської ради щодо захисту українського інформаційного простору. Організаторами заходу були також студентське громадсько-політичне об'єднання ХДУ "Студентська громада" та "Молода Батьківщина".

У дискусії взяли участь представники молоді місцевих вузів, члени громадських утворень, рухів, спілок, партій ("Наша Україна", "Просвіта", ЦДЛМ, НДП, ХДС, "Союз", "Молодь за Литвина", "Тотем", "Січ", Комітет виборців України).

Владу репрезентував на цьому зібранні Петро Квасницький - з управління преси Херсонської обладміністрації. Обласну президію Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка й Таврійську фундацію (ОВУД) представляв Іван Немченко, від Комітету виборців України були Дементій Бєлий та Галина Бахматова, від ХОО ВМГО "Молода Просвіта" - голова обласного осередку Надія Яценко.

Учасники дискусії досить гостро реагували на численні вияви антиукраїнськості в нашій країні, на часті провокації та фальсифікації з боку проросійських ЗМІ в Україні, на спробу нав'язати другу державну чи офіційну мову - російську. Водночас опоненти - прихильники надання російській мові офіційного статусу на українських теренах - обстоювали свої позиції, створювали враження ледве не переслідування мови росіян в Україні, що не відповідає дійсності. Свідчення неправдивості таких заяв - тисячі російських шкіл в Україні, десятки російських театрів, клубів, численні вузи, в яких вивчається російська мова та література. При цьому підкреслювалось, що в тій же Росії багатомільйонне українство не має й краплинки того, що мають росіяни в Україні. Констатувалось, що існує багато проблем у представників української діаспори на просторах Російської Федерації, хоча про їх подолання вже не раз ішлось у міждержавних домовленостях. Проте високі російські чиновники традиційно ігнорують права українців у Росії, а зате нагнітають атмосферу довкола проблеми російської мови в Україні.

Окремі учасники дискусії стверджували, що можна бути патріотом України і не знаючи української мови. Одна з студенток бідкалась, що її бабуся, проживши десятки літ в Україні й не оволодівши її мовою, тепер має проблему - не може читати українські газети. Особливо вразив присутніх студент, який заявив, що донедавна на Півдні, в наших краях, України і взагалі не було.

Таке незнання чи несприйняття української історії змусило представника "Просвіти" Івана Немченка зайнятись лікбезом - він здійснив короткий історичний огляд, доводячи, що Херсонщина це давній український край ще з княжих часів і козацької доби, а далі й періоду УНР. У виступі було наголошено на трагічності долі української мови, яка століттями топталася, нищилася всякими утисками та заборонами, а відтак потребує нині захисту й підтримки, повинна стати господаркою на своїй землі.

Представниця "Молодої Просвіти" Надія Яценко з болем констатувала, що сучасні україномовні діти в Херсоні почуваються дуже незатишно в середовищі ровесників, які здебільшого спілкуються російською, а до української ставляться з погордою. Тож надання російській мові офіційного статусу ще більше погіршить ситуацію з українською мовою.

У виступах наголошувалось, що у вузах і школах міста і мовою спілкування, і мовою викладання частіше є російська, а не державна мова. Це ж характерно для обласної та міської періодики. Здебільшого це російськомовні газети, або ж змішані, двомовні з домінуванням російської. У всіх книжкових крамницях Херсона левова частка належить російськомовним виданням, а україномовних дуже мало. Все це наводить на сумні роздуми. Адже за переписом 2001 року 78,8% населення України становлять етнічні українці. Де ще в світі вони можуть сподіватися на задоволення своєї потреби в природному розвитку рідної мови, як не в Україні? За даними того ж перепису 85,5% українців визнали своєю рідною мовою українську. Фактично ми маємо в Україні не багатонаціональне суспільство, а моноетнічну націю з наявністю численних нацменшин (всього 130 національностей). Тому порівнювати Україну треба не з Канадою чи Швейцарією або іншими кількома країнами на планеті, де дуже строкате населення, а з переважною більшістю держав Європи, куди ми прямуємо, - хоча б з Францією, Німеччиною, Чехією, Польщею, Румунією чи Португалією. Наприклад, у тій же Польщі, Словаччині чи Португалії нині знаходиться дуже багато українців - і давніших емігрантів, і теперішніх заробітчан. То хіба це означає, що в цих країнах буде надано українській мові офіційний статус? А саме традиційним заяложеним козирем про Швейцарії та Фінляндії прагнули скористатися на зібранні в музеї і Дементій Бєлий і його однодумці. Та в тій же Росії відсоток українців (фактичний, звичайно, а не оголошуваний офіційно) не менший, аніж росіян в Україні. Але росіяни ніколи не погодяться навіть на саму постановку питання про надання українській мові офіційного статусу в Росії. Хто-хто, а росіяни вміють захищати свої національні інтереси - і не тільки в своїй державі, а й у багатьох країнах світу, де російська мова войовничо витісняє рідні мови представників корінного населення. Промовистий приклад - Білорусь, яка вже майже цілком росіянізована.

Дискусію за "круглим столом" упевнено вела студентка Херсонського державного університету, поетеса й громадська діячка Любов Єрьомічева. У підсумку було відзначено, що подібні зустрічі потрібні, адже вони допомагають нам, громадянам України, краще зрозуміти одне одного. Шкода, звісно, що після цього зібрання кожен залишився при своїй думці. Але ж це право кожного. Говори - і тебе почують. Особливо ж у теперішній - справді демократичній Україні Віктора Ющенка - Україні європейського вибору. Хотілося б, щоб подібні дискусії проводилися частіше в нашому переважно зрусифікованому Херсоні. Адже в більшості місцеві російськомовні - це українці, які соромляться говорити мовою своїх дідів та прадідів. Тому дуже хочеться, щоб український інформаційний простір утверджувався і мужнів, щоб побільше наших краян пишалося тим, що говорять мовою Тараса Шевченка й Івана Франка, Лесі Українки й Уласа Самчука, Євгена Маланюка й Івана Багряного, Василя Стуса і Ліни Костенко.

 

Автор: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)