Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Василенко. Усе царство — за коня!
Олексюк О.В. Поетика творів Миколи Братана
Анатолій Анастасьєв. Подорожник
Сергій Гейко. Церков величність
Іван Немченко. Євангеліє від Кобзаря
Микола Кабаків. Переяславська угода 1654 року
Мовна палітра творчості "поета національного героїзму" Олега Ольжича

Зміст

Олег Ольжич - поет національного героїзму. Він жив у дуже складні для нашої держави часи і змушений був творити поза її межами в Празі, Кракові, Берліні. Тому його творчість, на жаль, багато років була невідомою в Україні. Дослідженням поетичного доробку О.Ольжича займалися Є.Маланюк, М.Мухін, У.Самчук, Яр Славутич, С.Єрмоленко. До його творчості зверталися Ю.Ковалів, В.Яременко, П.Іванишин та інші.

Діяльність людини-легенди не втрачає своєї актуальності протягом багатьох років. Доказом цього є наявність праць, де висвітлюється творчість письменника в цілому та окремі її аспекти. Серед них виділяються статті Олени Теліги "Сила через радість", Леоніда Череватенка "Я камінь з Божої пращі", Володимира Державина "Поетичне мистецтво Ольжича" та "Олег Ольжич - поет національного героїзму".

Олег Ольжич - чи не єдиний представник діаспори, що осягнув віршований епос та вніс в українську стилістику ХХ століття свій поетичний словник. Цей факт доводить, що особливої уваги потребує вивчення мови поета, як майстра, що не може залишатися в тіні й напівтіні. Тому об'єктом нашого дослідження стала творчість Олега Ольжича, а предметом - особливості його поетичної мови.

У своїх творах Ольжич утверджує художньо-естетичні мовні вартості, втілені в лексико-семантичних засобах виразності, що досягають афористичного звучання. Для його поезій характерні певні семантичні поля, утворені сукупністю контекстуальних синонімів. Це виявляється в таких особливостях художнього мовлення як:

· наявність лексем, що позначають явища природи та належать до одного синонімічного ряду (на світанні - зо дня - в надвечірніх годинах - вночі);

· загальні назви, що позначають єдині у своєму роді предмети (земля, небо, сонце);

· слова, що передають почуття або стан ліричного героя (зітхає, лежить, байдужий).

Поет щоразу звертається до конкретно-чуттєвих змістів, що стоять за поняттями граніт, камінь, криця, сталь, лезо. По-перше, через них він викликає в нашій уяві минулі віки, геологічні, археологічні образи століть, по-друге, вони вживаються для позначення індивідуально-авторського мовного світу, наприклад "Нам скоряться. Над все є вірна криця", "І крицеві холодні леза - душі" [6: 79].

У поезіях простежується чітке протиставлення ознак - динамічних (зміни невпинні, шелести та шуми, життя) та статичних (незмінна земля, спокій, смерть). Контрастують у текстах і абстрактні назви (горе - радість, праця - забави, зле - добре, мале - велике) .

Аналізуючи збірку "Рінь", неважко помітити, що найчастіше в ній звучать мотиви слов'янської праісторії, античної Греції, Риму, "золотого віку" людської доби. Тому в поезіях, об'єднаних мотивами національно-визвольних змагань, важливе місце займають назви зброї, реалій війни, наприклад: меч, ножі, списи, лук, кулемет, атака, порох, легіони, обози, щити, полки. Через такі образи розвивається традиційна для української літературної мови поетична універсалія "слово - зброя", зокрема "слово - меч".

Часто використовується у поезії Ольжича образ часу. Автор сприймає його як "ланцюг поколінь", як зміни цивілізацій, культур на Землі. Це явище розглядається з філософського погляду на життя: "О, невловимі, скам'янілі дні!", "Час біжить, час бринить, час сплива в вічність", "Колись нащадкам стане наш час - "час понурих воїн, варварських звичаїв"…" [6: 75].

Поруч з застарілими, рідковживаними словами, як-от молошний, брокати (вітри) автор використовує мовно-естетичні знаки національної культури:

Десь він іде, Коляда, десь ступає широко.
Прийде - і вкриють галявини радісні вруна,
Стане - і знов над борами, знов, як щороку
Гуси напнуть у блакиті незлічені струни [6: 67].

Як бачимо, Олег Ольжич перебував у полоні фольклорних традицій. Багато його рядків стали афористичними, як-от "Доба жорстока, як вовчиця".

Значне місце у мовній палітрі віршів належить образним епітетам, метафорам, які пов'язуються з попередніми означеннями. Є в його мові традиційні ріки, скелі, хмари, зірки:

А сьогодні вітер квилить мевою,
Горда скеля стогне, мов струна… [6: 68].

І над річки вогню і крові,
Над власне горло - дорогі
Нам очі тужно-ебенові
І руки юні і тугі [6: 69].

Таким чином, аналіз поетичної мови Олега Ольжича приводить нас до висновку, що його багата й надзвичайно розмаїта мовотворчість це не лише особливі звороти й улюблені слова-образи, а й сучасне, дуже емоційне й глибоко вольове мислення, втілене в довершені форми української літературної мови. Мова творів митця вносить в українську стилістику ХХ ст. свій поетичний словник, який яскраво засвідчує, що Олег Ольжич - людина-легенда, своєрідне і неповторне явище.

 

Література

1. Державин В. Ольжич - поет національного героїзму // Українське слово: Хрестоматія укр. літ. та літ. критики ХХ ст..: У 3 кн. / Упоряд. В.Яременко, Є.Федоренко. - К., 1994. - Кн.2. - С.534-542.

2. Державин В. Поетичне мистецтво Ольжича// Українське слово: Хрестоматія укр. літ. та літ. критики ХХ ст.: У 3 кн./ Упоряд. В.Яременко, Є.Федоренко.- К., 1994.- Кн.2. - С.578-599.

3. Жулинський М. Слово і доля. - К., 2002. - 640 с.

4. Листок з вирію. Поезія української діаспори. - К.,2001. - С.281-287.

5. Немченко Г., Немченко І. Вежі духовності: Посібник з літератури української діаспори. - Херсон, 2000. - 252 с.

6. Ольжич О. Незнаному воякові. - К., 1994. - 432 с.

7. Солод Ю. Лицар української державності (Життя і поезія О.Ольжича) // Українська мова і література. - 2000. - 21 червня. - С.4-8.

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 117 книг;
1,509 статей;
343 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)